Історія запальнички

Сьогодні для розпалювання вогню або щоб прикурити сигарету використовують сірники чи запальничку. А були ж часи, коли люди змушені були добувати вогонь тертям і берегти домашнє вогнище як зіницю ока... Однак людину відрізняє від інших істот надзвичайна винахідливість у пошуку способів і засобів полегшення свого життя. Запальнички, поза сумнівом, належать до числа досить корисних пристосувань, а отже, рано чи пізно їх повинні були вигадати.


Кому ж уперше спала на думку ідея запальнички?


Вже Леонардо да Вінчі створив креслення механізму, аналогічного сучасній запальничці. Втім у XV—XVII століттях цей винахід, який його творець назвав колісцевим замком, застосовували аж ніяк не для побутових цілей, а у виробництві вогнепальної зброї.


Перша ж повноцінна запальничка була сконструйована 1823 року німецьким хіміком Йоганном Вольфгангом Деберейнером. Її назвали «кресалом Деберейнера». Це був настільний прилад, який працював за рахунок запалення струменя водню, спрямованого на губчасту платину. «Кресала Деберейнера» продавали по всій Німеччині аж до 1880 року. Так, у 1829-му їх випустили 20 тисяч. Однак користуватися винаходом Деберейнера треба було дуже обережно, оскільки він легко міг вибухнути.


Йоганн Вольфганг Деберейнер


Французький дім Cartier, що випускав елітні годинники та ювелірні вироби, передбачаючи велике майбутнє запальнички, 1867 року першим запатентував новий винахід і почав виготовляти запальнички із золота й срібла.


У 1890 році американський винахідник Генрі Мейбаум створив модель запальнички, в якій іскра спалахувала завдяки особливій пістонній стрічці з фульмінатами (солями гримучої кислоти). З її допомогою підпалювався просочений бензином ґніт.


Значно зменшитися в розмірах і стати безпечною запальничці допоміг винахід австрійського хіміка барона Карла Ауера фон Вельсбаха. У 1903 році він відкрив і запатентував «метал Ауера», або фероцерій. По суті вчений знайшов оптимальний склад сплаву, з якого досі виготовляють кремені для запальничок.


“Kalamazoo Slide Sleeve Lighter”, 1930 р.


Отже, запальнички міцно увійшли в побут людей. Пік попиту на них припав на Першу світову війну. Адже вони не відволожувалися, на відміну від сірників. До того ж сильний спалах вогню від сірника міг виказати місце розташування солдатів. Утім варто зазначити, що тодішні запальнички істотно відрізнялися від своїх сучасних родичок: їх запалювали обома руками, оскільки коліщатко на них кріпилося вертикально.


Пристосування запальнички до використання однією рукою пов՚язують з іменами двох англійських інженерів — Фредеріка Чарльза Уайза й Віллі Ґрінвуда. Один з них утратив руку в Першій світовій війні (хто саме — історія замовчує) і не міг самостійно прикурювати цигарку. Тоді колеги стали міркувати над удосконаленням конструкції запальничок. І в них виникла блискуча ідея — розвернути коліщатко, в результаті чого з՚явилася запальничка сучасного вигляду. Винахідники запатентували своє дітище і вирушили до Альфреда Данхілла — власника фірми Alfred Dunhill, офіс якого розташовувався через дорогу від їхньої майстерні. Данхілл погодився співпрацювати, і в 1926 році у продажу з՚явилися перші запальнички Dunhill — результат вдалого поєднання сміливої дизайнерської думки й таланту.


Патент на пристрій запальнички IMCO. Австрія 1920 р.

Патент запальнички Ронсона 1932 р.


З 30-х років минулого століття конструкція запальничок істотно не змінилася. У деяких моделей з՚явилася кришка, поєднана з паливним бачком: піднімаючи її, користувач приводив у рух і механізм, що викресував іскру з нерухомого кременю. Пізніше, 1947 року, в Парижі з՚явилася перша газова запальничка. А в 1970-х придумали п՚єзозапальнички.


У 1986 році фірма Saroma запустила виробництво турбозапальничок, що не гасли навіть на найсильнішому вітрі.


Серед найбільш відомих виробників запальничок — Zippo, Alfred Dunhill, Diplomat, Dupont та інші.


Цікава історія пов՚язана з компанією Zippo та її засновником Джорджем Блейсделлом. Вона сталася в американському містечку нафтовиків Бредфорді (Пенсільванія) на звичайних танцях у пересічному клубі. Саме там Блейсделл побачив у руках свого компаньйона вітрозахисну запальничку австрійського виробництва. На той момент (1932 рік) Джордж Блейсделл, який завжди мав схильність до винахідництва, був співвласником фірми з виробництва найпростішого нафтовидобувного обладнання.


Реклама «Zippo»


Джордж вийшов покурити на веранду і зустрів там свого друга Діка Дрессера, який саме намагався зняти кришку зі своєї старенької запальнички. Дік був досить забезпеченою людиною, і Джордж не втримався від ущипливого зауваження: «Чому б тобі не купити що-небудь більш презентабельне?» У цю мить Дік зняв кришку і клацнув коліщатком. Хоча на веранді було досить вітряно, запальничка не згасла, і він не поспішаючи прикурив. А потім пробурчав: «Тому що ця працює!» Саме тоді Джордж захопився ідеєю виробництва надійних запальничок.


Спочатку він спробував продавати австрійські запальнички на американському ринку, але зазнав невдачі. Тоді підприємець вирішив створити модель власного дизайну. Він надав корпусу прямокутної форми і зробив кришку відкидною — для зручності використання запальнички однією рукою. Після цього Блейсделл запатентував свій винахід під назвою «Zippo» і відкрив маленьку фабрику.


Однією з головних переваг нових запальничок була довічна гарантія. Це правило діє і сьогодні: запальнички Zippo будь-якого віку і в будь-якому стані компанія ремонтує безкоштовно, причому із заміною необхідних деталей. Єдиний елемент запальнички, на який гарантія не поширюється, — це зовнішнє оздоблення і малюнок на корпусі.


Слід згадати також компанії, які виробляють більш скромні моделі. Swedish Match (марка Сricket), ВIC, Amatti випускають недорогі одноразові газові запальнички, надзвичайно популярні у масового споживача в багатьох країнах.


Хай там як, уявити наш світ без запальничок ми вже не можемо.


Ця стаття доповнює чудову книжку «Секрети вогню». Якщо тобі цікаво дізнатися більше про вогняну стихію, тоді тисни сюди!