Notice: Undefined index: product_id in /var/www/bizz.monolith.in.ua/catalog/model/catalog/article.php on line 22 Розумний плакат «Глибини океану» - Гігантський кальмар

Гігантський кальмар (архітеутис)

Довжина: до 13 м.

Маса: до 275 кг.

Глибина проживання: понад 2000 м.


Гігантський кальмар, або архітеутис (латинська назва Architeuthis Dux), є яскравим прикладом явища глибоководного гігантизму — безхребетні тварини на великих глибинах досягають набагато більших розмірів, ніж їхні близькі родичі в мілкіших водах. Довгий час про цього глибоководного мешканця було відомо зовсім не багато. Окремі особини, що потрапляли на очі морякам або їх викидало на берег штормом, породжували легенди про морських чудовиськ. Перші наукові описи й уявлення про розміри цих молюсків базувалися на дзьобах і фрагментах щупалець, які знаходили у шлунках кашалотів китобої. Лише у вересні 2004 року дослідники з Національного музею науки Японії й Асоціації зі спостереження за китами зробили перші знімки живих гігантських кальмарів у їхньому природному середовищі. А у грудні 2006 року їм вдалося зняти живого гігантського кальмара на відеокамеру.



Тепер відомо, що гігантські кальмари можуть виростати до 13 м завдовжки (від плавців до кінчиків ловчих щупалець), тож це найбільші за довжиною тіла молюски. Проте гігантський кальмар поступається у вазі колосальному кальмарові (латинська назва Mesonychoteuthis hamiltoni), тіло якого хоч і коротше, але набагато масивніше (приблизно удвічі).


Як і у всіх кальмарів, в архітеутиса є мантія, 8 звичайних щупалець і 2 ловчі. Саме щупальця становлять основну частину величезної довжини цього головоногого молюска, довжина мантії, як правило, не перевищує 2,5‒3 м.



З внутрішнього боку щупальця вкриті сотнями напівсферичних присосків діаметром 2–6 см, які слугують для захоплення й утримання здобичі. Круглі рубці від присосків часто можна виявити на головах кашалотів — головних ворогів гігантського кальмара. Цікаво, що трапляються кашалоти з круглими рубцями діаметром до 20 см — з такого розміру присосками довжина кальмара мала б становити 50 м і більше. Однак часто таких шрамів кашалот зазнає в молодому віці, і потім вони ростуть разом з ним, збільшуючись із часом.


Кожне щупальце кальмара ділиться на три ділянки: «зап'ястя», «кисть» і «пальці». На «зап'ясті» присоски розташовуються в 6–7 рядів, щільно один до одного. «Кисть» — розширення ближче до кінця щупальця. Присоски на ній більші й розташовані рідше, у два ряди. «Пальці» — гнучкі відростки на кінцях щупалець. Під щупальцями, біля їхньої основи, ховається дзьоб, схожий на дзьоб папуги. Ним кальмар розриває свою здобич, перш ніж проковтнути.


Дзьоб гігантського кальмара


У задній частині мантії є невеликі плавці, які тварина використовує для зміни напрямку руху. Як і інші головоногі, гігантський кальмар втягує воду в порожнину мантії і, пульсаціями виштовхуючи її через спеціальну трубку в тілі — сифон, пересувається, немов ракета з реактивним двигуном. Коли треба, він може розвивати досить велику швидкість. Для дихання кальмар використовує пару великих зябер усередині порожнини мантії. Для ефективного поширення кисню від зябер усім тілом кров гігантського кальмара перекачують відразу три серця: одне велике, посередині, і два маленькі, в зябрах.


У гігантського кальмара розвинута нервова система зі складним мозком, який дуже цікавить науковців. Мозок гігантського кальмара має форму бублика — щоб крізь нього міг пройти стравохід, яким їжа переміщається від дзьоба до шлунка.


Гігантський кальмар має найбільші очі серед усіх відомих живих організмів. Їхній діаметр становить 27 см, а розміри зіниці — 9 см. Кальмар — хижак, і такі великі очі дають йому змогу вловлювати слабке біолюмінесцентне світіння організмів. Не відомо, чи розрізняє він кольори, але, поза сумнівом, здатний вловлювати найменші нюанси у відтінках сірого, що набагато важливіше в умовах украй низької освітленості.


Як і чимало інших головоногих (восьминоги, каракатиці), кальмар здатний випускати хмару чорнила, відлякуючи хижаків. Крім того, він може регенерувати відірвані щупальця, так само як ящірка відрощує втрачений хвіст. Цікаво, що крім кашалота на гігантського кальмара може полювати лише одна тварина — гігантський кальмар ще більших розмірів. Рештки гігантських кальмарів, знайдені у шлунках викинутих на берег або спійманих екземплярів, свідчать про те, що ці молюски не гребують канібалізмом, поїдаючи собі подібних. Крім того, до раціону гігантського кальмара входять глибоководні риби.



На відміну від своїх дрібних родичів, гігантські кальмари не мають промислової цінності. Річ у тім, що для підтримання плавучості в морській воді тіла великих видів кальмарів містять розчин хлориду амонію, який легший за воду. Через це їхнє м'ясо має сильний аміачний запах. У сіті рибальських суден вони потрапляють випадково і становлять суто науковий інтерес.


Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат «Глибини океану»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!


А ще у нас є захоплюючі плакати «Сонячна система» і «Планета Земля».