Батискаф DSV-2 Alvin

Довжина: 7,1 м.

Ширина: 2,6 м.

Висота: 3,7 м.

Суха маса: 17 т.

Екіпаж: 3 особи.

Автономність аварійна: 72 год.

Максимальна швидкість (підводна): 3,4 км/год (2 вузли).

Робоча глибина занурення: до 4500 м.

Гранична глибина занурення: до 7000 м.


«Елвін» вважається найвідомішим у світі й найстарішим із діючих пілотованих глибоководних апаратів. З моменту його спорудження 1964 року цей батискаф здійснив майже п'ять тисяч глибоководних занурень, виявив чорних курців, сфотографував «Титанік», знайшов втрачену водневу бомбу і дослідив наймасштабніший розлив нафти в історії людства. На основі спостережень, зроблених з «Елвіна», опубліковано близько двох тисяч наукових статей.


Пілотоване підводне судно, якому дали позначення DSV-2 (від Deep Submergence Vehicle — апарат глибоководного занурення), розробляли як заміну батискафів класичної конструкції, що використовують для підтримання плавучості ємність із бензином, та інших, менш маневрених, океанографічних апаратів. Компактна конструкція, яку назвали безпоплавковою, стала можливою завдяки використанню замість бензину більш досконалої синтактичної піни — композитного матеріалу, що складається з порожнистих сферичних частинок зі скла, рівномірно розподілених в епоксидній смолі. Цей легкий і надзвичайно міцний матеріал добре протистоїть стисненню й забезпечує кращу плавучість, ніж бензин такого ж об'єму.


Апарат на замовлення Військово-морських сил США створила корпорація General Mills, відома своїм широким спектром спеціалізації — вона виробляє і харчові продукти, і товари народного споживання, і авіабомби, і ядерні боєголовки. Після завершення будівництва в червні 1964 року підводне судно, яке дістало назву «Елвін» (Alvin) на честь океанографа Еллайна Вайна (Allyn Vine), надійшло в розпорядження Вудсгоулського океанографічного інституту.

 


1 - датчик потоку. 2 - конструкція апарата. 3 - аварійний стробоскоп. 4 - аварійний радіоприймач. 5 - вентиль головної баластної сфери. 6 - прожектор рубки. 7 - люк рубки. 8 - приймач підводного телефону. 9 – гідролокатор. 10 - точний глибиномір. 11 - блок електричних запобіжників. 12 - підіймальні пропелери. 14 - регульований баласт і балони високого тиску з повітрям. 15 - синтактична піна. 16 - кермова рама. 17 – кермо. 18 – телекамера. 19 – люк. 20 - камера і стробоскоп. 21 - сфера для екіпажу. 22 - передній оглядовий ілюмінатор. 23 - носова ртутна баластна сфера. 24 - наскрізні електропенетратори. 25 - нижній оглядовий ілюмінатор. 26 - замок сфери. 27 - насос регульованого баласту. 28 - цистерна головного баласту. 29 - акумулятори (3). 30 - електророзподільний блок. 31 - головний рушій. 32 - кормова ртутна баластна сфера. 33 - мотор хвостового рушія з пропелером. 34 – фути. 35 – метри.


У конструкції 17-тонного підводного судна передбачено сферу, всередині якої пілот і двоє науковців можуть перебувати на глибині до дев'яти годин. Щоб забезпечити безвідмовну працездатність і безпеку екіпажу, «Елвін» регулярно зазнавав капітального ремонту і модифікацій. Його повністю розбирали як мінімум раз на п'ять років. На сьогодні в конструкції апарата немає жодної деталі, якої не оновили хоча б один раз.


Первісна версія апарата була розрахована на занурення до 2440 м. Щоб випробувати батискаф, його в безпілотному режимі опустили на глибину 2300 м і протримали під водою 12 годин. А в червні 1965 року співробітник Океанографічного інституту у Вудс-Гоулі Вільям Рейне здійснив на борту «Елвіна» занурення в підводний каньйон Язик Океану на глибину 1829 м.


У тому 1966 року завданням глибоководного апарата став пошук водневої бомби потужністю 1,45 Мт, що затонула в Середземному морі внаслідок аварійного скидання з американського стратегічного бомбардувальника B52G, з яким сталася катастрофа в січні того ж року. «Елвін» не тільки виявив бомбу на глибині 777 м, а й з другої спроби дістав її на поверхню.


А 1967 року з «Елвіном» сталася перша серйозна неприємність. Досягнувши дна на глибині 610 м біля берегів Флориди, апарат потривожив рибу-меч, яка відпочивала на піщаному ґрунті. Розгнівана риба атакувала підводне судно, пронизавши зовнішню полістиролову обшивку легкого корпусу і застрягши в ній. Електропроводка й ілюмінатори вціліли, але екіпажу довелося оголосити аварійну ситуацію і спливти на поверхню, прихопивши із собою морського хижака-невдаху.


Цікаво, що конструкцією «Елвіна» передбачено аварійне від'єднання зовнішньої частини корпусу зі сферою в разі крайньої потреби (наприклад, якщо батискаф застрягне десь під водою). І сфера з людьми спливе на поверхню завдяки власній плавучості.


Аварійне роз'єднання «Елвіна»


Ще одна надзвичайна подія сталася в жовтні 1968 року. Під час підготовки до чергового занурення, коли «Елвін» уже висів на тросах над поверхнею океану, а члени екіпажу зайняли свої місця, але не встигли закрити люк, раптом обірвалися два утримувальні троси. Апарат впав у воду і став швидко тонути, оскільки його сфера виявилася цілком затопленою. Екіпажу вдалося врятуватися, але «Елвін» опинився на дні, на глибині 1500 м.


Негода та інші несприятливі обставини стали причиною того, що за пошуки затонулого батискафа взялися тільки в червні наступного року. Фото виявленої пропажі не вселяло надії в рятувальників — хоч апарат майже не був пошкоджений, підняти його з такої великої глибини здавалося неможливим. Однак за допомогою батискафа «Алюмінаут», схожого з «Елвіном» за конструкцією, «потопельника» вдалося оповити нейлоновою сіткою, підняти на поверхню і відбуксирувати у Вудс-Гоул, де його вкотре відремонтували.


1973 року сталеву сферу замінили титановою, що дало змогу збільшити глибину занурення до 4,5 км.


1986-го «Елвін» занурювався, щоб обстежити затонулий «Титанік». За його допомогою було зроблено безліч фотографій як зовні, так і всередині знаменитого лайнера.


Однак головним відкриттям «Елвіна» є виявлення чорних курців — гідротермальних джерел, що є справжніми оазами життя в глибинах, які доти вважали безживними.

Під час останнього оновлення, яке завершили 2013 року, «Елвін» забезпечили новою титановою сферою, просторішою за колишню на 20 % і з п'ятьма оглядовими ілюмінаторами замість трьох. А найважливіше — тепер теоретична глибина занурення апарата становить 7000 м, тобто йому стали доступні 98 % океанічного дна.


Цікаво, що нову сферу створювали для підводного апарата, який мали побудувати на зміну «Елвіну». Однак замість цього знов «омолодили» «старенького», встановивши новітню систему навігації, новий ехолот і цілком нові електродвигуни, які зробили його більш маневреним.


Усе вказує на те, що легендарний глибоководний апарат не поспішає стати музейним експонатом і готовий відкривати нові таємниці океану.



Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат «Глибини океану»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!


А ще у нас є захоплюючі плакати «Сонячна система» і «Планета Земля».