Батискаф «Мир»

Довжина: 7,8 м.

Ширина: 3,8 м.

Висота: 3,0 м.

Суха маса: 18,6 т.

Екіпаж: 3 особи.

Автономність аварійна: 82 год.

Максимальна швидкість (підводна): 5 вузлів (9,3 км / год).

Робоча глибина занурення: до 6000 м.

Гранична глибина занурення: до 6500 м.


1970 року океанолог, доктор технічних наук І. Є. Михальцев заявив про незамінність безпосередньої участі людини в дослідженні океанічних глибин порівняно з будь-якими роботами і безпілотниками. Працюючи на посаді завідувача відділом глибоководних жилих апаратів Інституту океанології, він став ініціатором і очільником робіт зі створення і випробувань дослідних підводних апаратів «Мир» з глибиною занурення до 6000 м.


Головною перепоною у спорудженні нового батискафа стало те, що в СРСР не було технологій, щоб створити камеру-сферу з титану, яка витримує тиск 600 бар. Водночас замовити її в інших країнах заважав чинний у ті часи договір про заборону експорту до СРСР передових технологій. Після тривалих пошуків виконавців вдалося домовитися з фірмою Rauma-Repola Oceanics із Фінляндії. Ця країна не підписувала згаданого договору, до того ж чиновники з міжнародної комісії, яка контролювала експорт до країн соцтабору, не чинили перешкод, бо не вірили, що цей задум вдасться — замість титану у виготовленні сфери передбачалося використовувати сталь, що, на думку фахівців, свідчило про недосконалість конструкції.


Проте фінським інженерам вдалося спроєктувати і створити двометрові сфери з достатньо грубими стінками, щоб витримувати сильний тиск, і водночас достатньо легкі, щоб мати у воді позитивну плавучість, тобто не тонути під власною вагою. Унікальну технологію, розроблену для відливання сталевої сфери, було використано 2012 року у виготовленні батискафа Deepsea Challenger.



 


1 — гідролокатор. 2 — фотоспалах. 3 — носова баластна сфера. 4 — легкий корпус. 5 — міцний корпус. 6 — люк. 7 — рим. 8 — бічні рушії. 9 — аварійний буй. 10 — цистерна головного баласту. 11 ‑ стабілізатор. 12 — гідрофони. 13 — кормова баластна цистерна. 14 — маршовий рушій. 15 ‑ поворотна штанга. 16 — поворотна рама. 17 — маніпулятор. 18 — датчики системи збору даних. 19 — бункер для зразків. 20 — бункер із дробом. 21 — балон повітря під високим тиском. 22 — лижі. 23 — насос для перекачування морської води. 24 — технологічні лючки. 25 — скидувана частина легкого корпусу. 26 — акумуляторні бокси.


Як наповнювач поплавка батискафа «Мир» використали синтетичну піну, також вироблену у Фінляндії, на Exel Oyj. На відміну від бензину, наповнювача в перших батискафах, піна, що складається з порожнистих скляних кульок, залитих епоксидною смолою, забезпечує аналогічну підіймальну силу за набагато менших об'ємів, що дає змогу зробити глибоководний апарат більш компактним. До того ж піна менше стискається, а головне — немає ризику витоків у разі випадкового пошкодження зовнішньої частини корпусу апарата. Поплавок апарата «Мир» містить 8 м3 композитної піни.


На окрему увагу заслуговує система аварійного порятунку батискафа, яка складається із синтактикового буя, що випускає екіпаж, із прикріпленим до нього кевларовим тросом завдовжки 7000 м. Рятувальники, виявивши буй на поверхні води, спускають кевларовим тросом половину зчіпки (за конструкцією приблизно такої ж, як та, що використовують для зчіпки залізничних вагонів), яка, доходячи до апарата, автоматично зчіплюється з ним. Після цього апарат піднімають за допомогою довгого й дуже міцного силового троса.



1981 року на фінській верфі Hollming у місті Раума було побудовано науково-дослідне судно «Академік Мстислав Келдиш», спеціально призначене для транспортування і забезпечення підводних населених апаратів. Спочатку цей корабель використовували для глибоководних апаратів «Пайсіс» із глибиною занурення 2000 м. 1987 року, коли Rauma-Repola Oceanics завершила побудову двох батискафів «Мир», судно було переобладнане під їхнє забезпечення. Утвораний унікальний глибоководний дослідний комплекс, який об'єднує судно і два батискафи «Мир», оснащено навігаційним обладнанням і науковими приладами для широкого комплексу океанологічних досліджень.


Випробувальні занурення проводили в Ботнічній затоці і в Атлантичному океані. Апарат «Мир-1» успішно занурився на глибину 6170 м, а «Мир-2» — на 6120 м. Оприлюднені технічні дані батискафів поліпшили репутацію фінської компанії, забезпечивши їй замовлення від міжнародних концернів. Однак розвитку галузі завадила політика: США, де всі глибоководні апарати належать військовому відомству, застосували всі можливі важелі впливу, щоб у Rauma-Repola Oceanics відмовилися від розвитку морських технологій. Притім не тільки глибоководних — крім усього іншого, компанія припинила випуск нафтових платформ. Сьогодні фінський концерн Rauma-Repola спеціалізується на деревопереробці.



Велика робоча глибина занурення — 6000 м — дає змогу глибоководним апаратам «Мир-1» і «Мир-2» досліджувати 98,5 % простору Світового океану. З 1987 року було здійснено сотні наукових експедицій в Атлантичний, Тихий та Індійський океани, під час яких досліджували глибоководні гарячі джерела — чорні курці, вели пошук корисних копалин. Десятки занурень апарати здійснили в озері Байкал із метою вивчення унікальної природи цієї найглибшої у світі прісної водойми. Після цього «Мири» брали участь в експедиції на Женевське озеро — друге за величиною озеро в Європі, що розташовується у Швейцарських Альпах.


2 серпня 2007 року за допомогою батискафів «Мир» вперше у світі було досягнуто дна Північного Льодовитого океану на Північному полюсі.


Батискафи «Мир» кілька разів використовували для обстеження затонулих підводних човнів. Саме за допомогою «Мирів» вдалося визначити причину загибелі атомного підводного човна «Курськ», що трагічно затонув улітку 2000 року.


Широку популярність апаратам «Мир» забезпечила участь у зйомках фільму «Титанік» режисера Джеймса Камерона 1997 року. Згодом за допомогою цих батискафів було знято ще кілька художніх і науково-популярних фільмів, що показують океанічні глибини.



2004 року обидва апарати «Мир» було повністю перебрано. Провели випробування сфер і внесли окремі модифікації з використанням сучасних технічних досягнень. 2008 року в усьому світі було, крім «Миру-1» і «Миру-2», лише три пілотовані апарати, здатні занурюватися на глибину 6000 м. Це американський «Сі Кліф» (Sea Cliff), французький «Нотіль» (Nautile) і японський «Синкай 6500» (Shinkai 6500). Останній поставив рекорд занурення для тогочасних батискафів, опустившись на глибину 6527 м.


2011 року весь науково-дослідний комплекс, за оцінками фахівців, один із найбільш оснащених і працездатних, було передано під контроль Держкоммайна Росії. Через нестачу фінансування судно «Академік Мстислав Келдиш» здали в оренду (фрахт, згідно з мореплавною термінологією). Апарат «Мир-1» 2015 року виставили в Музеї Світового океану як експонат. Він перебуває у придатному для роботи стані й у будь-який момент може бути повернутий на борт судна забезпечення. «Мир-2», що залишився у строю, періодично здають в оренду комерційним або науковим організаціям для глибоководних досліджень. Попри міжнародний досвід дослідження океану за допомогою населених глибоководних апаратів, російська влада визнала використання батискафів «Мир» нерентабельним, пропонуючи застосовувати дистанційно керовані безпілотні апарати. Капітальний ремонт, який потрібен глибоководним апаратам кожні 10 років (останній проводили 2011 року), найімовірніше, залишиться без фінансування. З 2017 року батискафами «Мир» цікавиться Китай, який пропонує оплатити ремонтні роботи.


Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат «Глибини океану»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!


А ще у нас є захоплюючі плакати «Сонячна система» і «Планета Земля».