Notice: Undefined index: product_id in /var/www/bizz.monolith.in.ua/catalog/model/catalog/article.php on line 22 Розумний плакат «Глибини океану» - Кладовище космічних кораблів

Кладовище космічних кораблів

Точка Немо


У південній частині Тихого океану є умовна точка, максимально віддалена від будь-яких ділянок суші. Цей «полюс недоступності», названий Точкою Немо — на честь таємничого капітана з романів Жуля Верна, розташовується в координатах 48°52' південної широти і 123°23' західної довготи. Безлюдний атол Дюсі — найближча від цього місця суша — за 2688 км, інші узбережжя ще далі. Вирахував цю точку інженер-дослідник Хрвоє Лукатела 1992 року за допомогою комп'ютерного моделювання. Це зовсім пустельна місцевість, тут майже немає представників фауни — сильні течії вдається витримувати тільки бактеріям. Район цілком закритий для судноплавства, а глибина океану становить 4 км. Саме це місце обрали космічні агентства на роль останнього пристановища космічних апаратів, вважаючи, що шкода для людей і природи, коли розташувати їх на такій відстані, буде мінімальною. Кладовище космічних кораблів (саме так називають цю територію завдяки журналістам) було відкрито 1971 року. На ньому вже спочиває понад дві сотні космічних апаратів і їхніх деталей, які вже відслужили своє.



Дрібні штучні супутники, що відпрацювали свій ресурс, цілком згоряють у щільних шарах атмосфери, тому не потребують утилізації. Затопленню ж підлягають великі космічні об'єкти, подальше використання яких із різних причин вважають недоцільним: орбітальні станції й вантажні кораблі з вміщеним у їхні відсіки сміттям і всілякими відходами життєдіяльності космічних експедицій. Входячи в атмосферу, більша їх частина згоряє, проте шматки обшивки і чимало великих фрагментів падають саме в точку захоронення. Здебільшого поверхні води досягають лише тугоплавкі елементи конструкцій.


Найвідоміші космічні кораблі, які завершили свою історію в Точці Немо, — орбітальна станція «Мир», шість станцій «Салют», а також численні вантажні кораблі: російські «Прогреси», японські H-II Transfer Vehicle (HTV) і європейські Automated Transfer Vehicle (ATV).


В історії затоплення космічних кораблів були й надзвичайні події, пов'язані з помилками в розрахунках. Так, 1979 року залишки станції «Скайлеб» впали на заході Австралії, а 1991-го частина уламків «Салюту-7» опинилася на території Аргентини. На щастя, в обох випадках обійшлося без жертв і руйнувань.


Станція «Мир» незадовго до затоплення


Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат «Глибини океану»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!


А ще у нас є захоплюючі плакати «Сонячна система» і «Планета Земля».