Notice: Undefined index: product_id in /var/www/bizz.monolith.in.ua/catalog/model/catalog/article.php on line 22 Розумний плакат «Глибини океану» - Життя в чорних курцях

Життя в чорних курцях

Чорні курці


1977 року група науковців, що вивчали глибоководні форми життя на океанському розломі приблизно за 400 км від Галапагоських островів, натрапила на несподіване різноманіття життєвих форм на глибині близько 2400 м: безліч жовтих медуз, молюсків у товстостінних мушлях, креветки, кілька видів риб. Пояснити, що могло стати причиною такого сплеску життя в холодній воді, без світла і під величезним тиском, учені не могли. До того ж планктону, який міг би бути джерелом поживи для всіх виловлених морських мешканців, у піднятому тралі не було. Але навіть не це стало найцікавішим: серед спійманих морських організмів виявилися доти не бачені істоти — метрові білі трубки, з яких стирчали червоні щупальця.


Щоб розгадати загадку, в лютому 1978 року було організовано повторну експедицію, вже з глибоководним батискафом «Елвін» на борту. Опустившись на глибину, біологи і геологи виявили на дні океану незвичайне явище: конусоподібні труби заввишки десятки метрів, з яких здіймався... чорний дим. Об'єкти, що дістали назву «чорні курці», як з'ясувалося, є гідротермальними джерелами. З них в океан під тиском сотні атмосфер надходить високомінералізована вода температурою 400 °С. Через великий тиск ця вода не кипить, а, стикаючись із холодною океанською водою, осаджує сульфіди заліза, міді та нікелю, які й надають чорного кольору і мутності. Саме з цих осадів утворюються труби «курців».


Виявлення чорних курців не тільки не дало відповідей на запитання науковців, а й додало нових. Гарячі вулканічні гази і високі концентрації отруйних хімічних сполук мали б не залишити жодних шансів на існування життя. Проте перші ж фотографії, які зробили дослідники, показали неймовірне розмаїття життєвих форм навколо «курців». Відкрита екосистема так відрізнялася від усіх відомих на той час життєвих форм, що це дало привід задуматися про наявність життя на планетах, умови на яких досі, як вважали, заперечують таку можливість.


На самому верху чорного курця температура становить 200–350 °C. У цій зоні майже ніхто не живе. Трохи нижче, там, де температура зменшється до 100–120 °C, а стінки труби мають товщину 4–6 см, живуть особливі бактерії, що існують завдяки не фотосинтезу, а хемосинтезу — хімічним реакціям окислення органічних і неорганічних сполук. Саме реакції хемосинтезу слугують джерелом енергії в цілковитій темряві на неймовірній глибині. Бактерії-хемотрофи утворюють своєрідні подушки площею до кількох квадратних метрів і завтовшки кілька сантиметрів.


Помпейський черв’як (поліхет)


Ще нижче, за температури 50–80 °C, на зміну бактеріям приходять поліхети, або помпейські черви, — єдині тварини на Землі, здатні існувати в умовах таких високих температур. Екстремально великий вміст гемоглобіну в крові помпейських червів забарвлює їхнє трубчасте тіло завдовжки до 12 см у яскраво-червоний колір. Назву цим тваринам дали на честь жителів стародавніх Помпеїв в Італії, розташованих біля підніжжя вулкана. Довгий час науковці не могли дослідити помпейських червів — коли їх пробували підняти на поверхню, ті відразу гинули. Лише згодом удалося підняти кількох особин у спеціальній посудині, що підтримує належні температуру і тиск. На сьогодні є кілька теорій, які пояснюють дивовижну термостійкість помпейського черв’яка: наявність порожнистих трубок довкола тіла тварини, симбіоз із бактеріями, які виділяють особливу захисну плівку, а також здатність ховати окремі частини тіла для того, щоб охолоджуватися, тоді як інші частини протягом короткого часу протистоять високій температурі. Так чи інакше, довгий час цих червів вважали абсолютними рекордсменами за вмінням виживати в найекстремальніших умовах. Однак порівняно недавно з'ясувалося, що в сусідстві з помпейськими червами повзають дрібні кільчасті черви, що живуть у таких самих умовах.


У міру віддалення від жерла чорного курця біосфера стає щораз різноманітнішою. В зоні із 40-градусною температурою живуть вестиментифери — ті самі гігантські білі черви з яскраво-червоними щупальцями, що були виявлені під час першої зустрічі з мешканцями чорних курців. Слідом за вестиментиферами простір навколо «задимлених» конусів займають величезні двостулкові молюски завдовжки до 40 см. А між ними і в заростях білих трубок повзають тисячі білих крабів, раків і креветок. На сьогодні  відкрито близько 500 різноманітних видів тварин, переважна більшість яких не має аналогів на поверхні океану. І, звичайно ж, вивчення екосистем чорних курців триває.


2016 року науковці опублікували результати досліджень, згідно з якими загальний предок усіх живих організмів Землі (так званий «останній універсальний загальний предок» — англ. Last universal common ancestor, LUCA) міг бути мешканцем саме гідротермального джерела приблизно 3,8 млрд років тому. Отже, чорні курці — не тільки оази життя, а й, можливо, найсправжніша його колиска.


Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат «Глибини океану»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!


А ще у нас є захоплюючі плакати «Сонячна система» і «Планета Земля».