Notice: Undefined index: product_id in /var/www/bizz.monolith.in.ua/catalog/model/catalog/article.php on line 22 Первісні люди й вогонь

Первісні люди й вогонь

Як і коли люди навчилися добувати вогонь, визначити зовсім не просто. Адже від цього моменту нас відділяє величезний проміжок часу. Однак учені не здаються і ведуть у цьому напрямку активні дослідження. Вагомий внесок у розв՚язання проблеми роблять археологи, які вивчають стоянки первісних людей.


Одним з найдавніших доказів того, що первісні люди використовували вогонь, є знахідка англійських археологів Дж. Гоулетта і Дж. Харріса на африканській стоянці Чесованья (Чесованджа), вік якої складає 1,4 млн років. Під час розкопок були виявлені залишки вогнища, обкладеного камінням, та осколки червоної глини зі слідами випалювання. Причому вчені стверджують, що ця глина була нагріта до температури 400 °С. Це була стоянка Homo ergaster, тобто «людини, що працює». Інші назви цього виду Homo — «африканський архантроп», або «африканський пітекантроп». Стоянки Гомборе (Ефіопія), Кообі Фора (Кенія), Сварткранс (ПАР) відносять до часів 1,5‒1,7 млн років тому. Однак дослідники сумніваються, що знахідки на цих стоянках можна вважати доказами контрольованого використання вогню. Адже на відкритій місцевості велика ймовірність виникнення природної пожежі, наприклад унаслідок удару блискавки.


Перші ж археологічні знахідки, які з великою мірою достовірності дають підстави стверджувати, що давні люди свідомо використовували у своєму побуті вогонь, пов՚язані зі стоянкою Гешер Бенот Яаков в Ізраїлі, вік якої становить приблизно 750 тис. років. Ця стоянка дає уявлення про спосіб життя Homo Erectus (людина прямоходяча) і підтверджує, що приборкав вогонь аж ніяк не Homo Sapiens (людина розумна), вид, до якого ми всі належимо. Адже археологічні знахідки, пов՚язані з Homo Sapiens, молодші на кількасот тисяч років.


Інгер Каус «Та, що сидить біля вогню»


До ще більш далеких часів (1 млн років тому) відносять учені знахідки в печері Вондерверк (ПАР). Тут розкопки ведуться з 1940-х років. Печера має протяжність 139 м, і за різними ознаками можна стверджувати, що в ній жили давні люди різних епох. У 2012 році археологи з Південної Африки, США, Німеччини, Ізраїлю та Канади, які проводили тут дослідження, опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences of the USA сенсаційну статтю. Автори досліджували шар печерних відкладень, точний вік яких, визначений за допомогою радіометричних і магнітостратиграфічних методів, складає від 0,99 до 1,07 мільйонів років. Мікроскопічний аналіз скам՚янілих тонких зрізів породи виявив у ній численні частинки рослинного попелу. Ці частинки добре збереглися, а отже, вони не були принесені вітром або водою звідкись іздалеку, а утворилися саме тут, в печері Вондерверк.


Крім того, дослідники виявили велику кількість дрібних уламків кісток, багато з яких побували у вогні. Факт термічної обробки кісток було доведено завдяки інфрачервоній Фур՚є-спектроскопії (метод дає змогу виявити зміни кристалічної структури мінеральної речовини, що виникають при нагріванні). Вчені дійшли висновку, що знайдені в печері Вондерверк уламки кісток нагрівалися до температури вище 400 °C, але нижче 550 °C. Це відповідає не надто гарячому багаттю, в якому основним паливом є суха трава, листя й дрібні гілки.


Як би там не було, людина навчилася добувати вогонь і використовувати його в побуті. Це дало нашим далеким предкам можливість поліпшити якість харчування (термічна обробка їжі) і проживання (обігрів за допомогою багаття і пізніше опалювання перших примітивних жител), а також ефективність полювання на тварин і захисту від хижаків. Усе це сприятливо позначилося на тривалості життя давніх людей.


Найбільш імовірно, що спочатку люди використовували вогонь, який спалахував спонтанно, наприклад від удару блискавки. Однак згодом вони навчилися самі добувати його. До найдавніших способів розпалювання вогню відносять: висікання іскор ударянням одного каменя об інший, тертя дерева об дерево, «свердління» сухою дерев՚яною паличкою в дерев՚яному заглибленні (для цього її швидко обертали між долонями). Трудомісткість процесу добування вогню наштовхує вчених на думку, що коли первісним людям вдавалося розвести багаття, вони намагалися його підтримувати. Мабуть, уже в древніх племенах були люди, яких умовно можна назвати «хранителями вогнища».


Коли люди навчилися добувати вогонь, їхня еволюція значно прискорилася. Змінилися їхні зовнішній вигляд і поведінка. Можна було вже не обмежувати пересування тільки світлою порою доби. До того ж, професор Річард Вронґхам з Гарвардського університету стверджує, що споживання термічно обробленої рослинності могло стимулювати прискорений розвиток головного мозку. Енн Брауер Шталь вказує, що використання вогню для приготування їжі дало людині змогу значно поліпшити її засвоюваність, а внаслідок цього збільшити витрати енергії — аж у шість разів!


Віктор Васнецов «Свято кам’яного століття»


Освоєння вогню торкнулося й ментальної сфери людини. Вогонь став об՚єктом поклоніння. Запалювання свічок у храмах в наші дні — відгомін його використання у древніх культах. Не варто також забувати про величезну кількість пов՚язаних із вогнем міфів і легенд у культурах різних народів, вогненних богів у багатьох релігіях і вогненних божественних атрибутах.


Ця стаття доповнює чудову книжку «Секрети вогню». Якщо тобі цікаво дізнатися більше про вогняну стихію, тоді тисни сюди!