Caproni Ca.161bis

Рекордний біплан Caproni Ca.161bis, спеціально побудований для встановлення рекорду висоти

 

Довжина: 8,25 м.

Висота: 3,5 м.

Розмах верхніх крил: 14,25 м.

Площа крила: 35,5 м².

Екіпаж: 1 людина.

Маса порожнього літака: 1205 кг.

Максимальна злітна маса: 1650 кг.

Двигун: 14-циліндровий радіальний поршневий Piaggio P.XI R.C.100 з чотирилопастевим гвинтом.

Потужність двигуна: 750 к.с. (560 кВт).

Практична стеля: 17, 083 м.

Скоропідйомність: 10,3 м/с (618 м/хв).

 

У 30-і роки XX сторіччя, коли США вразила найглибша економічна криза — «Велика депресія» — у багатьох країнах Європи встановилися і зміцніли різні за ідеологією авторитарні режими. Франко (Іспанія), Салазар (Португалія), Сталін (СРСР), Муссоліні (Італія), Гітлер (Німеччина) — всі ці диктатори ставили на ідею переваги своєї країни над рештою, тому всіляко прагнули підняти її престиж у різних галузях науки, техніки , спорту й мистецтва. Не становила винятку й авіація — в гонитві за рекордами швидкості, висоти і дальності польотів брали участь найкращі інженери й аси майже всіх країн. Потому, як 28 вересня 1933 року біплан Potez 506 француза Ґустава Лемуана підкорив висоту 13 661 м, почалися справжні «висотні перегони». 11 квітня 1934 італієць Ренато Донаті на Caproni Ca.113AQ досяг висоти 14 433 м. 21 листопада 1935 року Володимир Коккінакі з СРСР на І-15 злетів до 14 575 м. 14 серпня 1936 року Жорж Детрит на Potez 506 здолав 14 843 м. 28 вересня 1936 року черговий рекорд на 15 230 м установив англієць Френсис Свейн на Bristol 138A.

 

Італійці дійшли висновку, що для досягнення справді значного результату потрібно використовувати не серійні версії літаків, а спеціально розроблену для польотів понад 14000 м модель. Задля цього влітку 1934 організували «Відділ великих висот польоту» — Reparto Alta Quota. На чолі цього відділу став майор ВПС Італії Маріо Пецці, брат бригадного генерала Енрико Пецці. Головним конструктором проєкту призначили інженера Родольфо Вердуціо.

 

 

Підполковник Маріо Пецці перед вильотом

 

За прикладом англійців і французів, які використовували для польотів на великих висотах спеціальні скафандри, італійці виготовили для свого пілота герметичний костюм і шолом із ілюмінатором, як у глибоководних водолазів.

 

Новий літак, який позначили як Ca.161, використовував основні технічні рішення біплана Ca.113AQ. 14-циліндровий двигун Piaggio P.XI RC-100 розвивав потужність 700 к.с. (515 кВт). Через спеціальний редуктор обертання від двигуна передавалося на дерев'яний чотирилопастевий гвинт збільшеного діаметра.

 

Після року наземних і льотних випробувань усе було готове до рекордного польоту. 8 травня 1937 року Маріо Пецці, який отримав на той час звання підполковника, зміг установити новий світовий рекорд висоти — 15 655 м. Але вже 30 червня 1937 року британці вирвали прапор першості — М. Дж. Адам досяг висоти 16 440 м.

 

Інженер Вердуціо терміново взявся за вдосконалення літака. Версія, що отримала назву Ca.161bis, оснащувалася потужнішим двигуном Piaggio P.IX RC-100T — 750 к.с. (560 кВт). 17 кг запасу рідкого кисню, що розміщувався у п'яти балонах, подавалися до повітрозабирача, допомагаючи на 30 % збільшувати потужність двигуна на критичних висотах. Окрім того, кисень подавався до цілком герметичної кабіни, що нагадувала за формою великий кокон із віконцями. Безсумнівно, така кабіна була набагато важча від скафандра, та пілот у ній почувався незрівнянно зручніше й тепліше.

 

22 жовтня 1938 року Маріо Пецці знову підняв біплан у повітря. На висоті 4000 м він відкрив кисень для дихання. З 7000 м кисень із балонів почав надходити у двигун. За 1 годину 16 хвилин італієць досяг гранично можливої ​​висоти. Два окремі висотоміри показували значення 17 074 і 17 166 м. За пів години, після благополучного приземлення, представники Міжнародної авіаційної федерації (Fédération Aéronautique Internationale, FAI) визнали висоту 17 083 м. Цей рекорд висоти для літаків із поршневими двигунами так і зостався не побитим —1939 року почалася Друга світова війна, а після неї на сцену вийшли літаки з реактивними двигунами.

 

Цікаво, що на базі Ca.161bis створили версію літака Ca.161 Idro NS, здатну злітати з води. На ній 25 вересня 1939 підполковник Ді Мауро встановив рекорд висоти для гідролітаків — 13 542 м.

 

Гермокабіна Caproni Ca.161bis


Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат Планета Земля»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!

 

А ще у нас є захоплюючі плакати «Сонячна система» і «Глибини океану».