Кольська надглибока свердловина

Кольська надглибока свердловина 1974 року

 

Розташування: 69°23′46″ пн. ш. 30°36′31″ с. д.

Максимальна глибина свердловини: 12, 262 м.

Діаметр верхньої частини: 92 см.

Діаметр нижньої частини: 21,5 см.

Відхилення від вертикалі гирла на максимальній глибині: 840 м.

Застосовувані бурові установки:

- До глибини 7263 м: «Уралмаш-4Е».

- Від глибини 7263 м: «Уралмаш-15000».

 

Людство з давніх-давен цікавилося новими знаннями про довкілля. Природно, передусім вивчали об'єкти, які перебували поруч — ті, які можна було розглянути, помацати, обнюхати чи послухати. При цьому все інше, недоступне для органів чуттів, обростало припущеннями й уявленнями, зазвичай надто казковими, щоб бути правдою, та цілком простими для сприйняття. Наприклад, уявлення про те, що Земля лежить на спинах слонів, які своєю чергою стоять на спині величезної черепахи, що пливе безкрайнім океаном, ґрунтувалося винятково на уяві, проте відповідало на всі запитання, які виникали щодо природи світу. Тому немає нічого дивного в тому, що зірки, які розташовані за мільярди кілометрів від Землі, зате добре видні навіть неозброєним оком, були вивчені набагато раніше й набагато ліпше, ніж те, що приховане на чималій глибині під землею.

 

Водночас завжди були люди, які мусили побачити «слонів, котрі тримають Землю» на власні очі, й вони вирушали на пошуки, під час яких робили найнесподіваніші відкриття. Перші спроби в найпрямішому сенсі докопатися до істини здійснювали давно. Ще в XIII сторіччі китайці зуміли викопати свердловини завглибшки до 1200 м у пошуках відповідей на запитання про те, що ж приховують земні надра. До початку XX сторіччя люди накопичили великий обсяг знань про будову верхніх шарів літосфери, проте лише 1930 року в Європі вдалося пробурити свердловину завглибшки 3 км, а 7-кілометрову змогли пробурити до кінця 1950-х років.

 

Свердловини завглибшки понад 7 км отримали назву надглибоких. Водночас із першими кроками підкорення космосу людство намагалося пробитися до мантії, яка хоч і перебувала лише за пару десятків кілометрів під ногами, та була куди менш досяжною, ніж космос, який починається на 100 км вище від земної поверхні. Найкраще для досягнення мантії підходили райони земної поверхні, де товщина осадових порід була мінімальна чи цілком відсутня.

 

Кольська надглибока свердловина в 1980-ті роки

 

1958 року у США відкрили проєкт «Mohole» для буріння земної кори під Тихим океаном. Назва проєкту утворилася об'єднанням двох слів: перша частина — від прізвища хорватського науковця Андрії Мохоровичича, який перший визначив межу між корою і мантією (так звана поверхня Мохоровичича), а друга — англійське слово «hole» ( «діра» або «свердловина»). Американці намагалися досягти мантії на Гаваях, де мантія розташована приблизно на глибині 5 км під чотирикілометровим шаром води. Однак 1966 року роботу проєкту зупинили через відсутність фінансування.

 

У СРСР на початку 1960-х років також затвердили програму «Вивчення надр Землі й надглибоке буріння». Спочатку розглядали проєкти підводного буріння — в Каспійському морі чи на Байкалі. Та 1963 року науковець-буровик Микола Тимофєєв зумів довести, що свердловина на континенті буде значно цінніша для науки, хоча бурити її доведеться незрівнянно довше. Обрали Кольський півострів — одне з небагатьох місць на Землі, де осадові породи цілком відсутні, а поверхня складається з порід вельми давнього походження — їхній вік становить приблизно 3 млрд років (для порівняння: вік Землі оцінюють на 4,5 млрд років). 1968 року створили Кольську геологорозвідувальну експедицію надглибокого буріння (Кольську ДРЕ) під керівництвом Д. М. Губермана, а саму Кольську надглибоку свердловину заклали 24 травня 1970 року.

 

Влаштуватися працювати на Кольській надглибокій, як називали це місце жителі розташованого неподалік селища Заполярного, було набагато складніше, ніж потрапити до загону космонавтів. Із сотень претендентів обирали одного-двох. Разом із наказом про зарахування на роботу працівники отримували окрему квартиру і зарплату, яка вдвічі-втричі перевищувала оклад професорів із Москви. Водночас на свердловині працювало 16 дослідних лабораторій, які курував особисто міністр геології СРСР А. В. Сидоренко.

 

До глибини 7 000 м буріння відбувалося переважно без проблем: бур проходив крізь однорідні міцні граніти, залишаючи за собою багатокілометровий вертикальний тунель приблизно півметра в діаметрі. Нижче за 7 000 м почалися менш міцні шаруваті породи, проходячи крізь які, стовбур свердловини почав обсипатися, чому й ставалися заклинювання бурової колони чи обриви бурової голівки за спроби підйому. Зрештою буріння продовжили, відхилившись трохи вбік. Оскільки аварії траплялися неодноразово, вже за кілька років свердловина за структурою почала нагадувати кореневу систему рослини з безліччю відростків.

 

6 червня 1979 року свердловина побила рекорд глибини на 9583 м, якого раніше досягнула нафтова свердловина Берта Роджерс (Оклагома). 1983 року, досягнувши позначки 12 066 м, буріння тимчасово призупинили через підготовку до Міжнародного геологічного конгресу, який мав відбутися 1984 року в Москві. Коли 27 вересня 1984 року буріння відновили, сталася серйозна аварія — за першого-таки спуску обірвалася бурова колона. Довелося починати буріння заново від глибини 7 000 м. До 1990 року нове відгалуження сягало глибини 12 262 м. Колона знову обірвалася, й буріння припинили. 1991 року свердловину внесли до Книги рекордів Гіннеса як найглибшу на світі. Буріння більше не відновлювали, а 1994 року фінансування проєкту майже цілком припинилося. Незважаючи на це, рекорд глибини вторгнення людини в земну кору, встановлений Кольською свердловиною, так і не був побитий навіть понад 20 років потому. Впродовж тривалого часу свердловина була не тільки найглибшою, а й найдовшою, поки 2008 року не з'явилася пробурена під кутом до земної поверхні свердловина Maersk Oil BD-04A завдовжки 12 290 м.

 

Нині комплекс будівель біля свердловини покинутий, а гирло самої свердловини закрите металевою заглушкою. Навесні 2020 року влада Мурманська оголосила про рішення зробити Кольську надглибоку свердловину туристичним об'єктом.

 

Металева заглушка найглибшої на світі свердловини, пробуреної в земній поверхні


Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат Планета Земля»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!

 

А ще у нас є захоплюючі плакати «Сонячна система» і «Глибини океану».