Полярне сяйво

Полярне сяйво на Півночі

 

Звичайна довжина полярного сяйва: до 3000 км.

Тривалість: від десяти хвилин до декількох діб.

Максимальна висота, на якій було зафіксовано полярне сяйво: 643 км.

 

У полярних широтах Землі на висоті понад 100 км виникає одне з найкрасивіших природних явищ — полярне сяйво. У звичайних розмовах частіше можна почути назву «північне сяйво», оскільки для населення Європи спостерігати це явище зручніше на Півночі, ніж на географічно віддаленому Південному Заполяр'ї. Через цю саму причину існування полярного сяйва в південній півкулі виявили досить-таки недавно. Цікаво, що прийнята ще в XVII сторіччі назва «північне сяйво» — це просто буквальний переклад із німецької Nordlicht, а у Приморському краї, де з давніх-давен спостерігається цей атмосферний феномен, його називають «па́зорі». У міфології північних народів полярне сяйво має містичне значення, найчастіше його пов'язують із душами померлих.

 

Полярне сяйво виникає через іонізацію газів у термосфері під дією заряджених частинок сонячного вітру — молекули газів отримують надлишкову енергію і починають випускати світіння (люмінесціювати). Колір світіння залежить від того, молекули якої речовини видають більше енергії: кисень надає жовтий і зелений кольори, азот — червоний і фіолетовий. Необхідна умова виникнення полярного сяйва — наявність магнітного поля. Саме тому явище спостерігається в районах магнітних полюсів планети, де поле найщільніше. Під час сильних магнітних бур на Сонці полярне сяйво спостерігали навіть у таких несподіваних місцях, як Куба чи південні американські штати Техас і Луїзіана.

 

Полярне сяйво значно частіше виникає навесні й восени, ніж улітку чи взимку. При цьому час доби не має значення, просто в денний час при сонячному світлі сяйво непомітне. Зі зростанням висоти щільність земної атмосфери значно зменшується, тому іонізованих частинок більше біля нижньої межі іоносфери. Як наслідок, нижня частина полярного сяйва доволі чітка, з різкими межами, а горішня — розмита. Діаметр овалів полярного сяйва може сягати трьох тисяч кілометрів. У безлюдних місцях за цілковитої тиші можна розрізнити звуки, які супроводжують сяйво — неголосні ляскання і потріскування статичної електрики.

 

Космонавти на борту МКС, перебуваючи на одній висоті з полярним сяйвом, часто бачать його збоку і навіть ізсередини. Полярне сяйво спостерігається не тільки на Землі, а й на інших планетах Сонячної системи. Причому на Венері через наближеність до Сонця воно покриває всю планету, а на газових гігантах Юпітері й Сатурні відбувається в ультрафіолетовому спектрі, тому невиразне для людського ока, та за масштабністю незрівнянне ні з чим, адже сягає за висотою 1200 км, а за протяжністю набагато перевищує розміри нашої планети.

 

Полярне сяйво на Сатурні (знімок зроблений ув ультрафіолетовому спектрі, невидимому для людського ока)


Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат Планета Земля»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!

 

А ще у нас є захоплюючі плакати «Сонячна система» і «Глибини океану».