Пластилін

Іра Баковецька-Рачковська

«Пластилін» — неординарна книжка про розслідування, у якому головний персонаж, шукаючи вбивцю, пізнаватиме себе й суспільство, що він у ньому живе, бачитиме вади й стереотипи, безглузді вірування та вчинки людей, які його оточують. Важливо, що головний персонаж — це втілення збірного образу в конкретній людині, тому кожен читач у його поведінці час від часу пізнаватиме себе.

Пластилін

Іра Баковецька-Рачковська

Read

230 грн

Order copies of the book with your logo

Wholesale
with discount

Time left to buy

Personal development

Fiction

Psychology

Personality psychology

Detective fiction

About the book

Кожна людина — це об’єкт і суб’єкт суспільства зі своїм набором характеристик, які піддаються впливу й чинять його на інших. Так і особистість Кекса, головного героя твору, є результатом упливу біологічних чинників, виховання й середовища. Цей хлопець береться за розслідування вбивства одинадцятьох людей, своїх колишніх колег. Кому могла бути вигідна смерть працівників радіо? Чому вбивця оминув двох вагітних жінок? Невже мав якісь залишки моралі? Чим далі заходить розслідування, тим краще для читача відкривається світ головного персонажа з його спостереженнями та внутрішніми переживаннями. Кексові доведеться пройти важкий шлях, щоб розплутати справу, бо, тільки знайшовши вбивцю, він зуміє пізнати себе.

About the author

Іра Баковецька-Рачковська

Іра Баковецька-Рачковська — письменниця, етно-рок-виконавиця, композитор, краєзнавець, журналіст, головний редактор, громадська діячка. Закінчила Національний університет «Острозька академія» за спеціальністю «Філософія. Релігієзнавство», здобула спеціальність «Хорове диригування» в Інституті мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету та ступінь магістра журналістики в Міжнародному економіко-гуманітарному університеті. Автор поетичних збірок «Фундаменти святинь» (2008), «Римовані весни» (2012), «Перехрестя роси» (2013), «Із ребра хаосу» (2015), «Write, tomboy, write! Або Якби Бенксі жив у місті Ра» (2017) та книжки-дослідження «Релігійне життя надслучанського краю» (2013). Лауреат літературних премій імені Михайла Дубова та Валер’яна Поліщука.

У масі людського пластиліну

Людина сама вибирає мету перебування в пластиліновій масі, у загальнолюдському бовтанні, від якого вона стомлюється морально, фізично й підсвідомо. Вона не може сприйняти свободу, бо свобода забирає час, свобода розсіює, зіштовхує і дає шанс змінити напрям дій. Стимулювати може тільки незручність, а дискомфорт прискорює рух до мети. Таке садо стимулює людство, у якого час впливає на вибір, а не навпаки!

Різниця в стандартах

В Україні деякі європейські суспільні норми видаються дебільнуватими. Ніхто відверто не стане показувати пальцем на викладача, який рулює на велику, а поли чорного плаща тріпочуть від зустрічного вітру, тому що в Європі це суперовий стандарт, але й мало хто не посміється в домашньому колі, згадавши чувака, який мчав на двох колесах навпомацки, бо галстук закривав очі й частково підтирав носа.

Баклажановий жах

Що примушує жінок після п’ятдесяти фарбуватися в баклажановий колір? Це якийсь абсурд! І страшенно невдалий варіант для вікового естетичного стереотипу, а вони, як на зло, фарбуються в цей бісів баклажанний колір! І такий вибір не залежить від соціального статусу жінки. Біс його знає, чому вони його вибирають!

Як статус грає в слова

Скидалося на те, ніби ця залізна леді, насправді сповнена запасом невикористаної сексуальної енергетики та активного лібідо, пускає Кекса на свою територію. Стовідсотково було би подарунком долі замутити щось із цією дамою, навіть свідомо розуміючи, що на «ти» перейшов її соціальний статус, який і не збирався залишати Кексу його «ви». Гра слів вихованості та освіченості.