Чинники, що впливають на вибір професії

 

 

 

Перші думки про майбутню професію виникають у людини в дошкільному віці, коли вона ще навіть не вміє читати. Пригадуєте питання з дитсадка: «Ким ти хочеш стати, коли виростеш?». Звісно ж, це питання дорослі ставлять дітям не для того, щоб заздалегідь забронювати вакансію десь у центрі зайнятості. Дитина ще не розуміє значення роботи в житті. Для неї це радше якась захоплива гра зі світу дорослих. А обрана для відповіді спеціальність — просто героїчний образ, уподобаний під враженнями від переглянутого фільму чи почутої історії. А втім, можна говорити про якісь перші спонукальні мотиви, що допомагають геть юним громадянам бодай якось уявити свою роль у суспільстві.

 

Коли ж людина точно розуміє, ким хоче стати? І чому з тисяч різних професій вона вибирає якусь одну — ту саму, якій хоче присвятити все своє життя?

 

Вибір професії — це складний і тривалий процес, який подекуди займає цілі десятиріччя. І за ці десятиріччя відбуваються різні події і складаються обставини, від яких безпосередньо чи опосередковано залежить, чим надалі займатиметься людина більшу частину свого часу.


Найважливішими серед таких чинників можна вважати:

 

Тип особистості

 

 

 

Безперечно, всі люди різні. Це стосується і зовнішнього вигляду, і характеру, і звичок, і поведінки. Одні спокійні й посидючі, інші — активні й рухливі. Хтось не уявляє свого життя без спілкування з друзями, а комусь набагато комфортніше на самоті. Психологи стверджують, що особистісними особливостями людина наділена вже від народження, а не набуває їх у процесі виховання чи під впливом оточення. Просто з віком вони виявляються яскравіше. Весела вдача чи похмурість, товариськість чи замкнутість, сором’язливість чи розв’язність — усі ці якості так чи так відбиваються на виборі майбутньої професії. Наприклад, товариська людина почуватиметься комфортно як викладач, продавець чи журналіст. А неговірка й усамітнена — ідеальний кандидат на роль доглядача маяка, дослідника на полярній станції чи навіть астронавта, який летітиме на Марс протягом трьох років.

 

Вплив батьків та оточення

  

 

Звісно ж, важливу роль у виборі професії відіграють поради батьків та найближчого оточення — вчителів, друзів, родичів. Найближчі люди кожної людини — батьки — бажають добра своїм дітям і дають поради щодо вибору майбутнього фаху, орієнтуючись на власний життєвий досвід. Здавалося б, цього чинника вже задосить для визначення подальшого життєвого шляху. У багатьох культурах досі так і відбувається — батьки самі вирішують, чим займатиметься їхня дитина, коли подорослішає. Однак не завжди такий підхід виправданий. Часто трапляється, що, радячи ту чи ту спеціальність, батьки хочуть реалізувати свою мрію — те, чого не змогли досягти самі. І в цьому разі, на жаль, вони враховують лише власні інтереси. Добре, якщо ви справді дістали «у спадок» від мами й тата здібності й зацікавлення саме цією професією. Але якщо це не так, ліпше не намагайтеся бути іншою людиною — це не принесе жодної користі. Потрібно пояснити батькам, що ви маєте свої інтереси й бажання.

 

Вчителі чи тренери як ніхто знають здібності, схильності та особливості мислення свого учня, тому теж можуть дати цінні рекомендації щодо вибору майбутнього фаху. А друзі та родичі зазвичай радять ті варіанти роботи, які здаються їм найприбутковішими й найперспективнішими, але при цьому об’єктивно не враховують усіх обставин. Кажучи про солідний дохід у тій чи тій професії, порадники оминають увагою складнощі, пов’язані з цією професією. Тому складається враження, що й труднощів жодних немає — лише встигай отримувати зарплату… Звісно ж, такий варіант малоймовірний — навряд чи роботодавцеві хочеться роздавати свої гроші просто так. Тому ліпше дізнатися якнайбільше подробиць про цю «професію мрії». Тоді можна об’єктивно взяти до уваги всі нюанси (наприклад, велика кількість рутинної паперової роботи, важкі фізичні умови, тривале перебування далеко від дому тощо) і згодом не розчаруватися.

 

Особисті захоплення

 

 

 

Улюблене заняття на дозвіллі або хобі, а також будь-які інші захоплення — комп’ютерні ігри, заняття спортом чи активний відпочинок — ще один чинник, від якого може залежати майбутній фах. На його вибір можуть вплинути зацікавлення музикою, кулінарією чи рукоділлям. Навіть турбота про тварин може стати визначальною причиною майбутньої професійної діяльності. Що може бути ліпше — займатися улюбленою справою, яка до того ж дає змогу заробляти на життя, хіба ні? Для когось робота на залізниці чи в аеропорту — це можливість долучитися до улюблених ще з дитинства потягів чи літаків, а подарована на день народження гітара нерідко стає передумовою до успішної кар’єри рок-зірки.

 

Спортивні досягнення — це не лише шлях до професійного спорту. Добра фізична форма стане в пригоді на службі в армії чи в поліції, без неї годі уявити роботу пожежників та рятувальників.

 

Ще одна безперечна перевага особистих захоплень полягає в тому, що найчастіше на момент вступу на першу роботу практичні знання, пов’язані з хобі, — це єдиний професійний досвід, який має молодий претендент на посаду. І саме цей досвід може стати вирішальним у виборі співробітника з-поміж інших претендентів на вакансію.

 

Улюблені шкільні предмети

 

 

 

Улюблені шкільні предмети — ті, що даються легко й викликають лише позитивні емоції, — ще один чинник, який може визначити майбутній фах. Поміркуйте: якщо, наприклад, для вас досліди з хімії цілком зрозумілі й викликають зацікавлення, а для інших учнів ті ж таки досліди — «темний ліс» і постійне джерело стресу, то варто серйозно замислитися про вибір професії, пов’язаної з хімією. Позаяк є всі підстави передбачати досягнення значних успіхів у цій царині. У Японії, Німеччині та Канаді інформація про успішність учня з різних шкільних предметів — це основа для профорієнтації, до того ж у Японії вибір професії закладено в програму середньої школи. Вже із сьомого класу учням дають рекомендації, що ґрунтуються на успіхах з певних предметів. А подальшу програму навчання добирають індивідуально, зважаючи на здібності (терпіння, посидючість, спритність, витривалість тощо) кожного школяра.

 

Мотиватори

  

 

Дорослішаючи, кожна людина визначає для себе, що найголовніше для неї в житті. Хтось прагне слави і статусу, для когось важливо відчувати свою значущість у служінні суспільству, а ще для когось сенсом життя стають подорожі й нові відкриття. Одні віддають перевагу комфорту й стабільності, інші полюбляють ризик і виклики, що постають у процесі досягнення мети. Комусь нестрашно цілісінький день простояти на ногах або пішки «намотати» кілька десятків кілометрів під гарячим сонцем, а хтось не уявляє роботи без м’якого крісла, кондиціонера й кулера з охолодженою водою. А є й такі, для кого головна мета — гроші (цікаво, що це не обов’язково пов’язано зі здобуттям комфорту — багато надзвичайно заможних людей живе доволі скромно).

 

Мотиватори або, інакше кажучи, причини, що спонукають людину до тих чи тих дій, поза сумнівом, також відображаються на виборі професії. На жаль, не завжди робота, що дарує моральне задоволення, дає гідний заробіток. Яскравий приклад — професія лікаря швидкої допомоги. Водночас чималі гроші не завжди дають задоволення від життя. Буває, що й банкіри кидають усе і їдуть у село розводити корів.

 

Правильне розуміння власних потреб і бажань допоможе не гаяти часу на гонитву за ілюзіями. А заняття улюбленою справою в будь-якому разі дарує свої плоди й рано чи пізно винагороджується визнанням заслуг і відповідним матеріальним становищем, навіть якщо спочатку здається, що грошей у цій професії просто не може бути.

 

Освіта

 

 

 

Іноді трапляється так, що здобута людиною освіта виявляється не її свідомим вибором. Наприклад, хтось навчався в спеціалізованій школі з поглибленим вивченням точних наук. Хтось, не маючи можливості вступити до вишу, після школи продовжив навчання в єдиному технікумі свого міста, хоча спочатку не цікавився спеціалізацією, що викладається там. А ще буває, що людина обирає професію випадково, вступаючи до вишу «за компанію» з друзями. При цьому її батьки ніяк не втручаються у процес, відмовившись від відповідальності за такий складний вибір.

 

Інакше кажучи, освіта здобувається без розуміння того, наскільки вона знадобиться у житті. Але навіть у такому разі цілком можливо досягти успіху. Прикладів непродуманої освіти можна знайти безліч. От приміром Олег Скрипка закінчив Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського, мріяв стати науковцем, доки творче начало не взяло гору. Кузьма Скрябін здобув фах стоматолога через наполегливе прохання батьків. А Михайло Поплавський вивчився на машиніста електровоза і пропрацював на цій посаді певний час. І лише у 24 роки усвідомив, що хоче закінчити саме інститут культури, і знову став студентом. Тепер уже усвідомлено.

 

Навіть якщо на час свого першого працевлаштування людина ще не має чіткого уявлення про те, чого вона очікує від роботи, надалі її професійна діяльність так чи так коригуватиметься відповідно до інтересів, можливостей та життєвих цілей. Але, звісно, що раніше людина визначиться з вибором, то швидше займе свою професійну нішу й більших успіхів устигне досягти протягом своєї кар’єри.

 

Стан здоров’я

 

 

Від здоров’я людини безпосередньо залежить вибір багатьох професій. І не завжди йдеться про проблеми зі здоров’ям — захворювання, які накладають безпосередні обмеження на фізичні можливості людини. Наприклад, у процесі добору майбутніх мореплавців, льотчиків і космонавтів причиною непроходження медкомісії можуть бути особливості організму, які є цілковитою нормою для повсякденного життя. Вони не несуть жодної загрози здоров’ю, але за екстремальних навантажень, властивих зазначеним професіям, можуть становити ризик для життя.

 

Тому обираючи спеціальності, які потребують ідеального здоров’я, варто попередньо ретельно обстежитись. Це допоможе уникнути неприємних сюрпризів надалі і вчасно перемкнутися на підготовку до іншої професії.

 

Прив’язка до місцевості

 

 

 

Трапляється, що вибір майбутньої професії відбувається на підставі місця проживання. Наприклад, якщо людина народилася десь на Кокосових островах і всі її родичі й оточення працюють збирачами кокосів, то ймовірність того, що вона стане машиністом електропотяга, досить мала.

 

Хтось нізащо не хоче переїжджати з рідного міста, тому планує трудову діяльність, орієнтуючись на вакансії, затребувані в цьому місті. Іншим, навпаки, часом доводиться міняти місце проживання (скажімо, переїжджати ближче до моря через проблеми зі здоров’ям) — у цьому разі вибір професії може визначатися умовами нової місцевості. І річ навіть не в тому, що, переїжджаючи до портового міста, потрібно вибирати пов’язану з морем професію. Радше, у разі прив’язки до місцевості, треба робити вибір «від зворотного», тобто не вибирати той фах, який у цьому місті виявиться гарантовано незатребуваним. Наприклад, професія стюардеси, найпевніше, не стане в пригоді в містечку, де навіть близько немає аеропорту. А в комбайнера можуть виникнути труднощі з працевлаштуванням у великому мегаполісі.

 

 



А ще досить часто на цьому етапі роздумів про те, якою ж має бути ідеальна робота, оминають увагою важливу особливість: професію обирають, зважаючи на її актуальність станом на сьогодні, а не в майбутньому. Інакше кажучи, той факт, що професія престижна й високооплачувана сьогодні, аж ніяк не означає, що вона залишатиметься такою ж через десять років. Ба більше, найчастіше трапляється так, що випускники шкіл масово обирають ті самі престижні спеціальності. І вже за п’ять років виші випускають дуже велику кількість фахівців, для яких просто немає вакансій.

 

Саме тому аналіз перспективності тієї чи тієї професії має посідати одне з чільних місць у роздумах щодо майбутнього фаху. А вибирати з професій майбутнього, яких сьогодні ще навіть не існує, набагато доречніше, ніж приміряти на себе спеціальності, які вже завтра можуть зникнути.





Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат "Навички і професії майбутнього"»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!


А ще у нас є неймовірно захопливий комплект розумних плакатів «Світ навколо».