Фінансовий сектор і право
Майбутнє фінансової та правової систем нероздільно пов’язане з глобальною діджиталізацією. Уже сьогодні значна частина населення воліє оплачувати товари та послуги за допомогою безготівкових платежів — кредитних карток чи застосунків інтернет-банкінгу у смартфонах. До того ж спостерігається постійне зменшення кількості банківських філій, бо дедалі більше фінансових операцій переноситься на онлайн-платформи. Логічно припустити, що розвиток цієї галузі полягатиме в подальшому вдосконаленні цифрових платіжних систем. Воно буде спрямоване на підвищення їхньої ефективності, швидкості, безпеки та собівартості. Цьому сприятиме масове залучення штучного інтелекту, хмарних технологій зберігання даних і поліпшення цифрової ідентифікації користувачів.
Унаслідок переміщення фінансових операцій (як і інших галузей життєзабезпечення) у цифровий простір виникне потреба правового регулювання цього середовища. Цифрові юридичні механізми зможуть відстежувати законність фінансових операцій, забезпечувати правовий захист усіх видів власності й навіть ухвалювати неупереджені рішення судових процесів у разі розбіжностей.
ПЕРСПЕКТИВНІ ПРОФЕСІЇ
Консультант із фінансового добробуту
Оцінник інтелектуальної власності
Брокер персональних даних
У другій половині XX сторіччя цифрова революція, що ознаменувала початок інформаційної ери, надала маркетологам потужний інструмент для дослідження цільової аудиторії. Виник попит на особисту інформацію про людей, що дає змогу ідентифікувати їх, тобто чітко встановити особистість за тими чи тими ознаками. Персональні дані — прізвище, ім’я, по батькові, дата і місце народження, адреса, сімейний стан, соціальне та майнове становище, освіта, професія, доходи — стали об’єктом торгівлі. При цьому постало природне питання захисту цих даних, адже зловмисники можуть використовувати їх для створення фальшивих документів, захоплення електронних поштових скриньок, небажаних телефонних дзвінків або переслідування людей. Як наслідок, у всьому світі були ухвалені різні закони, спрямовані на захист персональних даних, ці закони визначали відповідальність за їхнє використання.
Сьогодні не обов’язково щось зламувати чи вигадувати хитромудрі способи заволодіти конфіденційними даними. Досить просто ввести ім’я в пошукову систему, а потім вдумливо прочитати стрічки в соціальних мережах. Більшість людей добровільно викладає всю інформацію про себе на загал, «даруючи» компаніям усе, що ті раніше добували на превелику силу. До того ж нечуваними темпами розвиваються технології, спрямовані на збирання персональних даних в інтернеті.
У 2011 році професор інформаційних технологій Алессандро Аквісті з Університету Карнегі — Меллона вирішив провести експеримент, у ході якого установити можливість збору особистої інформації про людину, маючи під рукою лише її випадкову вуличну світлину. Разом зі своєю дослідницькою групою він узяв випадкову фотографію з веб-камери. Відтак Аквісті ідентифікував особу зображеної на ній людини за обліковим записом у соцмережі, а потім досить легко визначив усі її особисті дані, аж до перших п’яти цифр номера соціального страхування (один із найважливіших документів для кожного громадянина США). Слід зазначити, що відтоді системи розпізнавання осіб неабияк удосконалилися, тож сьогодні такий експеримент зайняв би значно менше часу.
Можемо виснувати, що персональні дані будуть недоступні лише в тому разі, якщо вони ніколи не потрапляли в інтернет, що майже неможливо з огляду на темпи та широкомасштабність діджиталізації всіх галузей життя у наш час.
Усвідомлюючи такі обставини, професор Школи бізнесу Стерна при Нью-Йоркському університеті Кеннет С. Лаудон ще в 1997 році дійшов висновку, що немає жоднісінького сенсу намагатися приховати свої особисті дані від компаній — ліпше продавати їх цим компаніям як продукт. До того ж він вважав, що така система не повинна регулюватися, щоб за цих умов міг сформуватися вільний ринок персональних даних. Найпевніше, у майбутньому суспільство збагне всі переваги такого підходу. Гроші, які корпорації витрачають на збір інформації про потенційного клієнта, можуть дістатися самому клієнтові, якщо він вирішить добровільно продати свої дані. При цьому клієнт ще й виграє, адже пропонована продукція максимально відповідатиме його запитам. Звісно, якщо йдеться про взаємодію однієї компанії з однією людиною, то зайве говорити про якісь фантастичні суми. Утім, зважаючи на величезну кількість компаній, залучених в економічний процес, прибуток від таких угод може виявитися досить суттєвим.
Представлятимуть інтереси громадян перед комерційними організаціями фахівці — брокери персональних даних. Крім забезпечення фінансового аспекту питання, вони ретельно стежитимуть за тим, щоб особиста інформація їхніх клієнтів не потрапила до рук зловмисників.
Потрібні царини знань (hard skills)
Особисті захоплення, що впливають на вибір професії
Ця професія саме для тебе, якщо ти полюбляєш:
• спілкуватися з людьми;
• залагоджувати конфлікти;
• домовлятися про взаємовигідні умови.
Характеристики професії
Пов’язані професії
Брокер — фахівець з укладання угод купівлі-продажу від імені клієнта, інтереси якого він представляє. Виступає посередником у процесі продажу нерухомості, техніки, акцій, валюти й інших ресурсів та активів.
Інспектор із захисту персональних даних — експерт у галузі забезпечення інформаційної безпеки. Проводить заходи щодо технічного забезпечення безпеки персональних даних, зокрема щодо закриття технічних каналів витоку персональних даних під час їхньої обробки, захисту від несанкціонованого доступу, а також щодо вибору засобів захисту особистої інформації.
Оператор персональних даних — фахівець зі збору, класифікації та систематизації персональних даних. Відповідає за політику конфіденційності та її розміщення на відповідному ресурсі. Створює захищені канали передачі персональної інформації.
Віртуальний адвокат
В уявленнях стародавніх людей головними чеснотами, тобто позитивними рисами людини, були розважливість, поміркованість, мужність та справедливість. І якщо з першими трьома поняттями все здебільшого зрозуміло (розважливість — це те, що не дає наважитися на необачні вчинки; поміркованість — самообмеження від надмірностей; мужність — здатність долати страх), то зі справедливістю все не надто очевидно. У найширшому сенсі справедливість — це принцип, згідно з яким люди дістають те, на що вони заслуговують. І саме в «заслуговуванні» й полягає основна складність цього питання: як визначити, за які дії треба винагороджувати, а за які карати? Чия точка зору в розв’язанні цього питання претендує на істину?
Процес визначення справедливості дістав назву «суд», або «судовий розгляд». Мається на увазі, що люди, покликані встановити справедливість — судді — вивчають усі обставини й вершать правосуддя («судження про правду») — ухвалюють рішення, відповідно до якого кожен отримує за заслугами. У більшості релігій світу побутує уявлення про Страшний Суд — останній суд, який Бог провадить над людьми для встановлення вищої справедливості: нагороди для одних та покарання для інших, залежно від заподіяних протягом усього життя вчинків.
У міфології Стародавньої Греції богиня правосуддя Феміда зображувалася з терезами й мечем у руках, а також із пов’язкою на очах. Терези — давній символ справедливості. Добрі і злі вчинки, покладені на чаші терезів, переважують у той чи той бік, визначаючи долю людину, на яку та заслуговує. Меч — символ відплати, кари за скоєне зло. Цікаво, що замість меча іноді зображувався ріг достатку — символ добробуту, нагорода за добрі діяння. І, мабуть, найважливіший атрибут — пов’язка на очах, яка символізувала безпристрасність правосуддя або, інакше кажучи, цілковиту рівність усіх і кожного перед судом.
У правовій системі, що формувалася протягом сторіч, «служителі Феміди» — судді та юристи — це звичайнісінькі люди, а люди, як відомо, іноді можуть помилятися. Тому навіть сьогодні, у ХХІ сторіччі, час від часу трапляються судові помилки.
Найпевніше, у майбутньому, щоб повністю виключити вплив людського чинника, уся судова система цілком перейде в цифрову галузь. Адже неможливо уявити більш незаангажованих (тобто неупереджених, незацікавлених у вигоді) суддів, аніж електронні системи, розроблені на основі штучного інтелекту. Рішення цифрових судів ґрунтуватимуться виключно на законах та фактичних обставинах справ. При цьому представлятимуть інтереси сторін у судах, як і раніше, люди — віртуальні адвокати. На відміну від суддів, чиє рішення має бути неупередженим, представник обвинуваченого чи потерпілого, навпаки, має бути зацікавленим у долі свого підопічного. Для того щоб якісно та ефективно боронити законні інтереси своїх клієнтів, таким фахівцям, крім знань у галузі права, потрібно буде тямити в інформаційних технологіях і знатися на особливостях функціонування цифрової системи правосуддя.
Потрібні царини знань (hard skills)
Особисті захоплення, що впливають на вибір професії
Ця професія саме для тебе, якщо ти полюбляєш:
• спілкуватися з людьми;
• аналізувати факти;
• дивитися фільми про судові розбори.
Характеристики професії
Пов’язані професії
Юрист — фахівець із правової діяльності. Забезпечує розв’язання спорів між людьми за участю третіх осіб, налагоджує стосунки з несумлінними партнерами та конкурентами. Забезпечує дотримання законності в усіх галузях діяльності.
Правозахисник — фахівець із дотримання прав людини. Забезпечує захист законних інтересів своїх клієнтів, організовуючи ненасильницькі акції протесту й висвітлюючи їх у засобах масової інформації. Представляє інтереси клієнтів у найвищих міжнародних судах.
Експерт з інформаційного права — фахівець із регулювання правовідносин між сторонами, діяльність яких провадиться в інтернеті. Консультує з питань договірного права, інтелектуальної власності, захисту персональних даних, зберігання та передачі інформації.
Консультант з фінансового добробуту
Гроші з’явилися багато тисячоліть тому. Це були не звичні нам паперові купюри й навіть не монети. Перші гроші самі собою становили повноцінний товар, адже то були наконечники стріл, прикраси, цвяхи, шкури тварин. Між іншим, розмовна назва американських доларів — «бакси» (англійською «bucks») — походить від оленячих шкур («buckskin»), які використовували як платіжний засіб в Америці до появи карбованих доларів.
На відміну від бартеру — прямого обміну одних товарів на інші, що побутував між людьми з найдавніших часів, товарні гроші мали строго визначену кількісну міру — вагу, об’єм. Наприклад, назва близькосхідної монети «шекель» означає «зважування». У Месопотамії ще близько 3000 року до н. е. цим словом позначали одиницю ваги, що відповідала приблизно 160 зернам ячменю. Товарні гроші могли зберігатися відносно тривалий час, що давало змогу створювати певні заощадження.
Перші монети із золота та срібла з’явилися приблизно в VII–VI сторіччі до н. е. в Лідії — стародавній державі, розташованій на території сучасної Туреччини. Китайська цивілізація подарувала людству паперові гроші. У ІХ сторіччі н. е. правителі Китаю мудро розважили, що перевозити важкі металеві монети на далекі відстані досить обтяжливо, тому почали розплачуватися з купцями спеціально надрукованими сертифікатами, які за бажання можна було легко обміняти на товар чи на традиційні платіжні кошти. Такий різновид грошей, до речі, дістав назву репрезентативних, або забезпечених товарами, — усі розуміли, що паперову банкноту із зображенням вівці можна обміняти на справжню вівцю. Просто зручніше мати при собі стос таких папірців, аніж водити за собою отару живих овець.
Згодом у всіх країнах оборот коштів сформував фінансові системи (від латинського «financia» — «гроші»). До 1971 року у світі панував так званий золотий стандарт — загальновизнана фінансова система, коли всі гроші були забезпечені певною кількістю дорогоцінних металів. Після його скасування в усьому світі почали використовувати так звані фіатні гроші (від латинського «fiat» — «нехай буде так»). Ці гроші нічим не забезпечені й не мають власної цінності — як зелені листочки з дерева, що ними діти бавляться в іграх «ніби це гроші». Цінність таких грошей полягає виключно в їхній здатності виконувати свою функцію. Інакше кажучи, вони мають цінність доти, доки хтось готовий приймати їх як плату. Втім, таке становище всіх улаштовує, а стабільна вартість фіатних грошей є їхньою головною і незаперечною перевагою. Наступним кроком в еволюції грошей багато хто називає криптовалюту — цифрові кошти, надійно захищені від підробки та фінансових зломів. Проте, попри весь ажіотаж довкола цієї теми, серед фінансових експертів немає одностайної думки про ефективність криптовалюти як платіжного засобу.
Та повернімося до фінансів… Історично так склалося, що саме гроші — це головний показник добробуту і забезпеченості людей. Одесит поет-сатирик Дон-Амінадо є автором афоризму: «Краще бути багатим, але здоровим, аніж бідним, але хворим». Погодьтеся, важко сперечатися з такою очевидною істиною. Утім, попри свою гадану простоту, це твердження, що не потребує доказів, аж ніяк не завжди виявляється досяжним. На жаль, часто навіть ті, хто має чималий дохід, не вміють контролювати своїх витрат, погано виконують свої фінансові зобов’язання, не мають фінансової свободи й не завжди впевнені у своєму фінансовому майбутньому. А тим часом спричинений нерозв’язаними фінансовими проблемами стрес впливає на працездатність людей і згубно позначається на їхньому здоров’ї, неабияк підвищуючи ризик різноманітних захворювань.
Уже сьогодні в багатьох країнах чимало уваги приділяється питанню фінансового добробуту громадян, нарівні з іншими наріжними проблемами безпеки. Створюються спеціальні програми, спрямовані на підвищення фінансової грамотності, керування сімейним бюджетом та особисте фінансове планування. Вже незабаром консультанти з фінансового добробуту стануть штатними співробітниками великих корпорацій і компаній, зацікавлених у тому, щоб їхні працівники витрачали менше часу на розв’язання проблем, пов’язаних із фінансами, а також отримували задоволення від своєї роботи й були впевнені у майбутньому. Знання та установки, спрямовані на ухвалення слушних та усвідомлених фінансових рішень, допоможуть зацікавленим у цьому людям правильно порядкувати своїми коштами, визначати й досягати фінансових цілей.
Потрібні царини знань (hard skills)
Особисті захоплення, що впливають на вибір професії
Ця професія саме для тебе, якщо ти полюбляєш:
• планувати свої витрати;
• заощаджувати гроші;
• визначати фінансові цілі та шукати шляхи їх досягнення.
Характеристики професії
Пов’язані професії
Фінансовий консультант — фахівець у галузі фінансової політики, який допомагає своїм клієнтам зберегти і примножити їхні нагромадження капіталу. Розробляє інвестиційну політику з урахуванням фінансового становища клієнта, оцінює ризики, добирає банківські рішення, що відповідають визначеним завданням.
Інвестиційний консультант — фахівець із питань інвестування та методів управління активами. Відповідає за розробку інвестиційної політики. Аналізує фінансові активи для визначення їхніх інвестиційних характеристик.
Бізнес-тренер — фахівець із навчання персоналу й керівництва компаній бізнес-стратегій і способів ведення бізнесу. Аналізує запит на навчання та розробляє тренінги відповідно до конкретних завдань бізнесу.
Оцінник інтелектуальної власності
Чимало давніх правителів Північної Африки та Близького Сходу тримали в себе на службі спеціальних скарбників і писарів, які укладали списки трофейного майна, захопленого армією у військовому поході або ж узятого замість грошей як данину чи податок. При цьому важливо було не просто перерахувати наявні скарби, а й правильно визначити їхню вартість. І якщо оцінити товар, виготовлений у країні, за бажання міг перший-ліпший торговець, то для добра, доставленого з-за моря, потрібен був фахівець, що вмів визначати рідкісність товарів, їхню якість і корисність.
Значно пізніше з’явилися церковні оцінники, які поєднували обов’язки писаря й нотаріуса. Вони оцінювали збитки, завдані війною чи стихійними лихами, і визначали вартість майна, що передавалося як сплата боргів чи як податок.
З розвитком суспільства та появою нових видів об’єктів, що мають матеріальну цінність, виникала потреба в нових оцінниках. Так, скажімо, розвиток мистецтва створив потребу на арт-оцінників — особливих фахівців, що мають знання мистецтвознавців і здатні оцінювати нові формати творів мистецтва, розуміючи механізми ціноутворення в цьому складному середовищі.
У VI сторіччі король Ірландії Діармайт мак Кербайлл, розглядаючи спір про право власності на копію церковного рукопису, ухвалив мудре рішення: «Кожній корові належить її теля, отже, кожній книжці належить її копія». Ця історична подія, що стала причиною битви під Кул Дреймні між 555 і 561 роком, вважається першим прецедентом захисту авторського права. Пізніше багато філософів-просвітителів міркували про те, що всі плоди людської праці (як матеріальні, так і нематеріальні) є власністю тієї людини. Отже, представники творчих професій мають виняткове право розпоряджатися результатами своєї праці, навіть якщо це не матеріальний об’єкт, а лише ідея, яка могла б утілитися в такому об’єкті.
Розвиток промисловості та капіталістичної системи спричинив до потреби захищати права на інтелектуальну власність з боку закону. Батьківщиною таких законів стала Англія. Ухвалені в 1624 році «Статут про монополії» та в 1710 році «Статут королеви Анни» досить чітко визначили концепцію інтелектуальної власності та авторського права. Згодом аналогічні закони були прийняті і в інших країнах. Під терміном «інтелектуальна власність» тоді розуміли авторські права, патенти, товарні знаки, комерційну таємницю та багато інших нематеріальних об’єктів. Проте якихось важливих правових спорів у цій царині упродовж тривалого часу не виникало.
Ситуація докорінно змінилася наприкінці XX сторіччя, коли поява цифрових технологій спричинила до революції в інформаційному просторі — стало можливим масове копіювання та поширення інформації. Інтелектуальна власність, яка, на відміну від традиційної, може споживатися необмеженою кількістю людей без вичерпання ресурсів, зіткнулася з неможливістю захисту від незаконного присвоєння. Якщо, наприклад, власник будинку може оточити його парканом і найняти охорону для захисту, то виробник інформації ніяк не може завадити покупцеві скопіювати її та в незміненому вигляді перепродати комусь іще. Не в змозі подолати причину правові системи почали боротися з наслідками порушень законодавства про інтелектуальну власність. І тут виникла потреба оцінювати розміри збитків, яких зазнав власник інтелектуальної власності внаслідок неправомірних дій — подібно до того, як оцінюється збиток від звичних у кримінальній практиці крадіжок матеріального майна.
Варто згадати, наприклад, технологію NFT, що виникла в 2010-ті роки — так званий невзаємозамінний токен, що є цифровим криптографічним сертифікатом на право володіння цифровим активом. Просто кажучи, це такий собі документ на володіння будь-яким файлом — зображенням, музикою, відео. Цю безперечно корисну технологію в багатьох ситуаціях почали використовувати для шахрайських дій, пов’язаних із нездатністю оцінити реальну вартість тих чи тих об’єктів мистецтва.
Оцінник інтелектуальної власності — це фахівець із визначення вартості нематеріальних об’єктів авторського права, що враховує ринкові тенденції та різноманітні чинники ціноутворення. Для обґрунтування результатів своєї роботи йому потрібно зібрати всю наявну інформацію про об’єкт, ретельно дослідити ринок, передбачити ризики, підрахувати ймовірні витрати та надати докладний звіт з аргументацією своїх висновків. Робота такого фахівця буде затребувана не лише для оцінювання матеріальних збитків, спричинених порушенням авторського законодавства, але й під час здійснення фінансових угод, що стосуються інтелектуальної власності, а також у будь-яких інших випадках, пов’язаних з оплатою інтелектуальної праці.
Потрібні царини знань (hard skills)
Особисті захоплення, що впливають на вибір професії
Ця професія саме для тебе, якщо ти полюбляєш:
• розв’язувати складні головоломки;
• довго й терпляче працювати з цифрами;
• вивчати сучасні технології захисту даних.
Характеристики професії
Пов’язані професії
Оцінник бізнесу — фахівець із визначення вартості підприємств як майнового комплексу, що дає прибуток власникові. Аналізує фінансову, організаційну й технологічну діяльність підприємства, досліджує динаміку діяльності та позицію серед конкурентів, на підставі чого надає обґрунтований висновок.
Юрист з інтелектуальної власності — фахівець у галузі авторського та суміжних прав, патентного права, маркетингових позначень, секретів виробництва та селекційних досягнень. Забезпечує юридичний захист своїх клієнтів.
Сервеєр — фахівець із керування та експертизи нерухомості. Збирає та аналізує інформацію про об’єкт, оцінює його технічний стан і вартість. Консультує клієнтів із правових питань та особливостей фінансових процедур, пов’язаних із нерухомістю.
Фінтех-фахівець
1949 року директор кредитної компанії Hamilton Credit Corporation опинився в конфузній ситуації — він не зміг розплатитися за обід у нью-йоркському ресторані, бо залишив гаманець в іншому піджаку. Керуючись принципом «Якщо доля підносить тобі лимони, приготуй із них лимонад», він використав свій гіркий досвід на користь справі — заснував кредитну платіжну карткову систему Diners Club для постійних гостей ресторанів. Кожен власник клубної картки (на той момент це були не звичні нам пластикові кредитки з носієм інформації, а звичайнісінькі картонні візитки) міг не обмежуватися готівкою, яка була в нього при собі, а платити в рахунок кредиту. Організація оплачувала виставлені рахунки, а члени клубу за підсумками місяця отримували виписку зі всіма витратами і протягом двох тижнів гасили заборгованість.
У 1950-ті роки з’явилися перші банківські картки, що відкривали своїм власникам зручний доступ до банківського рахунку, позбавляючи потреби повсякчас тримати при собі готівку. До комп’ютеризації банківської системи використання платіжних карток було пов’язане з певними незручностями. Продавець мав зателефонувати в банк, який, своєю чергою, повинен був подзвонити в компанію, що випускає кредитні картки, яка потім мала попросити працівника вручну знайти ім’я клієнта та баланс його кредиту. Але, попри це, прихильників нової платіжної системи щороку ставало дедалі більше.
У 1960-ті роки точки самообслуговування, облаштовані на бензоколонках, у супермаркетах та громадському транспорті, навели на думку про створення банкоматів. А в 1970-х, задовго до появи інтернету, з’явилися перші електронні торги — спочатку це були виключно банківські технології, які поступово перекочували до галузі продажів.
І лише в 1980-х роках бізнес-редактор британської газети Sunday Times уперше запропонував термін «фінтех» (скорочено від «фінансові технології»). З появою інтернету й активною діджиталізацією всіх галузей діяльності людини застосування найновіших досягнень науково-технічного прогресу для спрощення платіжних операцій і, як наслідок, більшої зручності користувачів, оформилося в особливий напрямок фінансової індустрії.
Перехід на онлайн-платежі дав змогу неабияк зменшити витрати на банківські послуги. Щороку зростають обороти інтернет-продажів та безконтактних мобільних платежів. До того ж клієнтам постійно пропонують все нові й нові послуги, багато з яких раніше неможливо було уявити в традиційній банківській системі.
На думку експертів, фінтех-фахівець — одна з найперспективніших професій. Щорічно у фінтех-індустрію інвестуються мільярди доларів, завдяки чому відбувається автоматизація процесів торгівлі, страхування, банківських послуг. При цьому всі фінансові дії (транзакції) щоразу стають дедалі швидшими, безпечнішими та ефективнішими, завдяки чому люди в усьому світі мають можливість присвячувати свій час важливішим справам.
Потрібні царини знань (hard skills)
Особисті захоплення, що впливають на вибір професії
Ця професія саме для тебе, якщо ти полюбляєш:
• цікавитися технологіями безконтактної та онлайн-оплати;
• вивчати системи захисту цифрової інформації;
• розв’язувати нестандартні завдання.
Характеристики професії
Пов’язані професії
Діджитал-маркетолог — фахівець із цифрового маркетингу. Розробляє способи просування й організації продажів із використанням цифрових каналів комунікацій. Аналізує ефективність різноманітних способів просування брендів, товарів і послуг в інтернеті.
Менеджер з автоматизації банківської діяльності — фахівець із забезпечення швидкої та безперервної обробки великих потоків інформації. Відповідає за організацію банківської діяльності з мінімальною залученістю людини в усі процеси.
Бізнес-аналітик — фахівець, який досліджує потреби діяльності організацій, щоб визначити проблеми бізнесу й запропонувати їх розв’язання. Працює над зменшенням витрат і своєчасним завершенням проєктів, підвищує ефективність наявних в організації процесів.
Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат "Навички і професії майбутнього"»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!
А ще у нас є неймовірно захопливий комплект розумних плакатів «Світ навколо».
384