Кар'єрні сходи


Слово «кар’єра» походить від італійського «carriera» — «життєвий шлях». Цікаво, що в італійську мову це слово, своєю чергою, потрапило з латини — давні римляни словом «carrus» називали віз чи грабарку. З походження терміна стає зрозуміло, що кар’єра — не надто просте заняття, адже тягти віз — це не гуляти весняними алеями…

 

Під кар’єрою розуміють успішне просування в будь-якій діяльності. Символічно кар’єру відображають у вигляді переміщення знизу догори — до мети, розміщеної десь на уявній вершині. А позаяк це переміщення складається з різних етапів — своєрідних сходів, то часто вживається вислів «кар’єрні сходи».

 

Коли говорять про успішну людину, яка досягла вершини кар’єрних сходів, мало хто замислюється над тим, скільки сил, енергії й праці витрачено на досягнення мети. Складається враження, що ця людина була успішна завжди і все її життя — це суцільне свято розкошів і комфорту. Насправді ж просування кар’єрними сходами пов’язане з подоланням численних перешкод і труднощів. Ба більше, самі щаблі цих сходів часто нерозглядні — буває складно передбачити, яким має бути наступний крок, щоб піднятися вище, а не оступитися.

 

На превеликий жаль, вислів «кар’єрні сходи» більшість розуміє як низку якихось, не завжди порядних, дій задля досягнення «теплого містечка» — посади, що добре оплачується і не потребує особливих зусиль. Існує навіть спеціальна назва такої посади — «синекура». Це слово походить від латинського вислову «sine cura animarum» — «без піклування про душі». У середньовічній Європі так називалася церковна посада, не пов’язана з турботою про душі парафіян. Але, звісно ж, у нас мова піде про геть інші кар’єрні сходи, а саме — про професійне зростання в обраній царині від азів до рівня справжнього професіонала. Тим паче, що синекури найчастіше постають лише в уяві ледарів. Для будь-якої компанії посада, що не дає користі, але потребує підвищених фінансових витрат, — це просто камінь на шиї. Водночас справжній професіонал — це успішний, високооплачуваний фахівець, послуги якого затребувані за всіх часів і за будь-якої економічної ситуації.

 

До яких же дій варто вдатися, щоб досягти успіху в обраній професії? Звісно, неможливо передбачити всі складнощі, які виникнуть на шляху до успіху, але основні кроки цілком можна визначити. Отже…

 


Став цілі


 



Стародавній китайський мислитель і філософ Лао-цзи сказав: «Шлях у тисячу лі починається з одного кроку». Інакше кажучи, для того щоб чогось досягти, потрібно просто почати діяти, а не сидіти склавши руки. Якщо ж нічого не робити, то нічого й не станеться. І перший крок на шляху до успіху — це постановка мети.

 

Важливо збагнути, якого результату ви хочете досягти зрештою. Постановка мети задає загальний напрямок руху. Вона дає змогу зосередити всі сили й енергію на тому, що треба здобути, а не марнувати їх на непотрібні сторонні дії. Усвідомивши свою мету, людина орієнтується не на те, що вона робить, а на те, навіщо вона це робить. Без правильно сформульованої мети взагалі неможливо визначити, наскільки ефективними були витрати сил і коштів на розв’язання тієї чи тієї проблеми.

 

Які б завдання ви не вирішували, ставте собі просте запитання: «Чи наближає мене те, що я зараз роблю, до моєї мети?». Якщо відповідь «ні», запитайте себе: «А що треба зробити, щоб, розв’язуючи поставлене завдання, наблизитися до поставленої мети?». Відповідаючи на ці запитання, ви можете знайти найдоцільніші способи вирішення будь-яких завдань і не збитися з наміченого шляху. Адже багато дій, які зараз здаються напрочуд важливими, через певний проміжок часу виявляються цілком зайвими і непотрібними.

 

Неабияк важливо, щоб ціль була сформульована максимально чітко та ясно. Якщо мета розмита, вона стає лише наміром, бажанням. Тобто було б непогано досягти цього результату, але, якщо не вдасться, то нестрашно…

 

Майже з тієї ж причини обов’язкова умова в постановці мети — це визначення термінів її досягнення. Час — непоновлюваний, а тому найцінніший ресурс у житті кожної людини. Час не можна позичити чи придбати в обмін на гроші чи якісь предмети. Відомий шотландський мандрівник Александр Макензі якось сказав: «Мало хто має достатньо часу, але кожен має у своєму розпорядженні весь час, який у нього є». Інакше кажучи, треба вміти розпоряджатися часом так, щоб витрачати його максимально ефективно. Саме тому для мети треба встановлювати суворі часові межі, інакше процес її досягнення ризикує перетворитися на нескінченну гонитву за лінією горизонту.

 

Пам’ятайте: у процесі вибору мети цілком допустимі сумніви. Але після того як вибір зроблено, жодних сумнівів не має бути — лише непереборне наближення до бажаного результату. Як мовиться в приказці, дорогу подолає той, хто де. Ціль досягається поступово, крок за кроком, головне — не зупинятися і не збиватися з наміченого шляху.

 


Шукай поради й рекомендації



 

Головна проблема, з якою стикається людина, беручись за нову для себе діяльність, — це відсутність досвіду й потрібної інформації. І вік тут зовсім ні до чого. Навіть зрілі люди, які стали фахівцями у своїй галузі, іноді стикаються з незнайомими для себе явищами й мають ті самі труднощі. Атож, коли бабуся не розуміє, як користуватися смартфоном, це не означає, що вона дурна, — просто до цього вона ніколи з ним не стикалася. Інша річ, що в юному віці досвіду надто мало взагалі в будь-якому з напрямків діяльності, тому дорослі схильні ставитися до школярів з певною «поблажливістю». Одначе це аж ніяк не привід для конфліктів. Приклад зі смартфоном і бабусею чудово ілюструє, що в деяких випадках більше досвіду має саме молоде покоління. І дуже важливо вміти ділитися власним досвідом і послуговуватися чужим.

 

Стародавні правителі перед ухваленням важливого рішення просили поради в мудреців зовсім не для того, щоб перекласти відповідальність із себе на когось іншого, а саме через брак власного досвіду в цьому питанні. Звісно ж, нині немає потреби бігти по пораду до ворожок і віщунів, адже доступні й інші, більш авторитетні й перевірені джерела інформації.

 

Визначившись із професією, варто почати збір будь-якої доступної інформації щодо неї. Безцінними можуть стати поради й рекомендації людей, які безпосередньо знайомі із цією діяльністю. Будь-яка інформація про професію допоможе визначитися з подальшими діями й підготує до ймовірних труднощів, які можуть виникнути в процесі досягнення успіху на професійній ниві. Водночас помилки й непотрібні дії, які спочатку здавалися важливими, просто відсіються.

 


Стань волонтером і набудь досвіду

 

 

Наявність досвіду важлива для будь-якого фахівця. Досвід дає змогу уникнути багатьох труднощів і проблем, а в деяких ситуаціях навіть із лишком компенсує брак знань. Саме тому працівник із досвідом завжди був ціннішим для роботодавця, ніж значно кваліфікованіший фахівець, але без досвіду роботи в певній галузі.

 

«На співбесідах під час прийому на роботу вимагають наявності досвіду роботи, а де йому взятися, якщо без нього на роботу не беруть?» — часто скаржиться молодь, яка вперше зіткнулася з пошуком роботи. І справді, де ж здобути цей безцінний досвід?

 

Безперечно, дуже корисно вже під час післяшкільного навчання підкріплювати теоретичні знання підробітками з обраної спеціальності. Крім того, це неабияк підвищує шанси на постійне працевлаштування в цій компанії в майбутньому. Але, певно, найдоступніше й найдієвіше джерело початкового досвіду, який може стати вирішальним чинником у прийомі на роботу до солідної організації, — це волонтерство.

 

Головна відмінність волонтерства (від латинського «voluntarius» — «добровільний») від будь-якої іншої роботи полягає в тому, що за цю діяльність не передбачена грошова винагорода. Інакше кажучи, будь-яка здійснювана волонтерами робота чи то надання послуг, чи то допомога людям, чи то турбота про природу, здійснюється цілком безплатно («тобто задарма», як казала Сова з Вінні-Пуха). По суті, платою за цю роботу якраз і є набуття того самого потрібного досвіду.

 

Різні благодійні організації повсякчас залучають добровольців, згодних брати участь у безплатній громадській діяльності. Окрім очевидної користі від цих заходів, вираженої в допомозі нужденним чи створенні сприятливих умов для життя, є ще ціла низка суто практичних переваг, заради яких варто звернути увагу на волонтерство.

 

Волонтерська діяльність допомагає розширити коло спілкування — завести корисні знайомства й установити потрібні контакти з людьми. А ще волонтерство — це чудовий спосіб підвищити самооцінку й усунути ризик виникнення депресії. Дослідження довели, що людина, яка займається добрими справами, має підвищений рівень окситоцину — одного з гормонів щастя. Саме окситоцин викликає почуття задоволення, знижує тривогу і страх, а також дає відчуття спокою. Крім того, доведено, що в людей, які волонтерять, значно нижчий ризик виникнення серцево-судинних захворювань та інсультів. А в літньому віці в них набагато рідше розвивається деменція (погіршення пам’яті та уваги, розлад мислення). Хай там як, а волонтерство — це досить корисний чинник, який варто взяти до уваги.

 


Налагоджуй мережу контактів

 

 

У будь-якій галузі діяльності освоїтися в новому середовищі набагато легше і швидше, якщо це середовище вже знайоме. І партнерам (чи то роботодавцям або потенційним клієнтам) суто психологічно набагато простіше й комфортніше спілкуватися з уже знайомою людиною. Саме тому дуже корисно налагоджувати контакти у професійному середовищі задовго до початку професійної діяльності.

 

Заводьте знайомства за кожної слушної нагоди — дізнавайтеся про дні відкритих дверей у відповідних компаніях, беріть участь в обговореннях на профільних сторінках соцмереж і професійних інтернет-спільнотах. Але й не варто забувати про те, що все добре в міру — якщо завалювати скриньку електронної пошти спамом із пропозиціями про співпрацю, ефект буде, вірогідно, зворотний, адже нав’язливість — не найкращий спосіб заявити про себе.

 

Налагодження ділових зв’язків може стати ключовим чинником у будь-якій професійній активності. Для позначення процесу формування таких зв’язків навіть запровадили особливий термін — нетворкінг. Як легко здогадатися, це слово прийшло з англійської мови й у буквальному перекладі означає «плетіння сітки».

 

В основі поняття «нетворкінг» лежить теорія шести рукостискань, розроблена ще 1969 року психологами Стенлі Мілґремом та Джеффрі Треверсом. Відповідно до цієї теорії, будь-які дві людини на Землі пов’язані одна з одною ланцюжком знайомств усього з п’яти осіб. Інакше кажучи, якщо перша людина потисне руку своєму знайомому, та знайома — своєму і так далі по ланцюжку, то вже шосте рукостискання буде з тією самою другою людиною.

 

З появою інтернету теорія дістала підтвердження, і нині можна зустріти адаптовану назву — «теорія шести кліків». У нетворкінгу ця система зв’язків використовується для розв’язання проблем і отримання вигоди з мінімальними зусиллями та витратами часу. За допомогою зв’язків можна дістати позитивні рекомендації, здобути цінну інформацію або, навпаки, донести потрібну інформацію до людей. Американський економіст Олівер Вільямсон навіть отримав Нобелівську премію в 2009 році за дослідження соціального впливу на зниження витрат у бізнес-процесах. Він довів, що за сучасних умов збудувати успішну кар’єру в бізнесі без наявності налагодженої мережі контактів просто неможливо.

 


Спробуй створювати

 

 

Дуже корисним досвідом у процесі професійного становлення будь-якого фахівця може стати його творча діяльність. І головна її відмінність від будь-якої іншої роботи, за яку, поза сумнівом, можна й потрібно братися за кожної слушної нагоди для набуття досвіду, — це прагнення створювати щось, діставати якийсь завершений результат, готовий виріб. Інакше кажучи, якщо у випадку зі звичайною роботою (наприклад, підробіток вантажником чи підмайстром на будівництві) людина отримує гроші за свою працю, то у випадку з творчою діяльністю в неї з’являється можливість отримати гроші не за процес, а за кінцевий результат — продукт.

 

Варто зауважити, що в будь-якій діяльності, спрямованій на отримання прибутку (така діяльність ще називається «маркетинг»), словом «продукт» позначають не лише харчові запаси, які продають у продуктовій крамниці, а й узагалі будь-який товар, який можна виготовити для подальшого продажу (від англійського «production» — «виробництво»). Цікаво, що продукти бувають не тільки матеріальні (які можна помацати руками), а й нематеріальні — до них належать різноманітні послуги. Інакше кажучи, метою вашої творчої діяльності не обов’язково мають бути фізичні предмети. Це може бути якась послуга, що має власну цінність. Наприклад, підприємці, які першими здогадалися мити овочі перед продажем, змогли продавати їх за значно вищою ціною.

 

Займайтеся будь-якою доступною діяльністю, намагаючись отримати за її результати бодай якісь гроші. Скажімо, можна спробувати виростити щось на дачній ділянці і продати врожай або змайструвати щось своїми руками і теж продати, або розробити простий, але корисний застосунок для смартфона в будь-який зручний спосіб — усі можливості годі перерахувати! Така практика неабияк розвиває підприємницькі навички. До того ж досвід, набутий на власних помилках, найцінніший.

 


Створюй своє ім’я в соціальних мережах

 

 

Соціальні мережі за рекордно короткий час увійшли в наше життя, усунувши відстані між людьми і подекуди замінивши собою живе спілкування. З моменту появи соцмереж минуло трохи більше десяти років, перш ніж ними почала користуватися половина всього населення планети. Це найкоротший період поширення нової технології в історії людства. Це саме собою вказує на те, що в ХХІ сторіччі завдяки цифровим технологіям будь-які відстані на планеті перестали відігравати свою давнішу роль.

 

Соціальні мережі охоплюють надзвичайно широке коло аудиторії. До того ж за швидкістю поширення інформації з ними не може конкурувати жоден інший медійний засіб мовлення — преса, радіо, телебачення. Водночас соціальні мережі як засіб поширення інформації набагато доступніші за будь-який із них. Інакше кажучи, виявилося, що не обов’язково бути професійним журналістом, щоб зацікавити численних користувачів інтернету своїми розповідями. Усі ці безперечні переваги відкритого інформаційного поля активно використовуються не лише для простого спілкування між людьми, але й для досягнення цілком професійних цілей. Для знайомства потенційних клієнтів з товарами чи послугами компанії створюються так звані корпоративні блоги.

 

Звісно ж, соціальні мережі можна використовувати для створення персонального бренду. Адже правильне позиціонування себе як фахівця — запорука успіху й у процесі налагодження мережі контактів, і під час прийому на роботу. Вміння «правильно продати себе», як часто називають самопрезентацію фахівці з підбору кадрів, доволі часто впливає на рішення роботодавця в пошуках працівників.

 

Розкажіть у соцмережах про себе, про свої досягнення та життєві пріоритети. Правильно дібраний контент сформує всебічне уявлення про вас, дасть зрозуміти оточенню, що ви в тренді останніх подій, а також може стати чудовою рекламою вашої професійної діяльності. Інакше кажучи, використовуйте соціальні мережі для підвищення цінності своїх якостей та навичок фахівця.

 


Учись і практикуй

 


Знань та умінь, які приходять з досвідом, неможливо навчитися ніде, окрім як на практиці, тому неабияк важливо приділяти увагу не лише теоретичній підготовці, а й застосуванню засвоєних знань на ділі. Давньогрецький філософ Протагор якось сказав: «Мистецтво без практики, а практика без мистецтва — це ніщо».

 

Постійно працюйте над підвищенням своєї кваліфікації — не припиняйте навчатися нового, щоб не залишати прогалин у своїх знаннях. Практична діяльність, яка дасть змогу перетворювати знання на реальні матеріальні цінності, водночас регулярно підкидатиме нові завдання, для розв’язання яких потрібно буде навчитися чогось нового. Навіть проста обізнаність у багатьох питаннях, без занурення в усі тонкощі, може вберегти від помилок і значно спростити досягнення потрібних результатів.

 

Водночас не варто забувати про те, що накопичення знань без застосування їх на практиці не дає жодної користі. Різні дипломи й сертифікати про завершення курсів, тренінгів та інших навчальних програм, що висять на стіні, але не дають ніякої користі в роботі, — це радше свідчення того, що людина не цінує свого часу, найдорожчого й невідновного ресурсу.

 

Багато хто заперечить мені: «Знання за плечима не носити! Колись та й стануть у пригоді...». Це і так, і не зовсім так. Одна річ, якщо це загальні знання, що розширюють світогляд людини, — то їх варто засвоювати за кожної слушної нагоди! І геть інша — вузькоспеціальні знання, потрібні для розв’язання професійних завдань. Якщо в них немає потреби в процесі поточної трудової діяльності, то й сенсу в них теж немає. Наприклад, людина працює токарем на заводі й не збирається міняти професію, але дізнається про можливість пройти курс лекцій «Організація та управління готельного бізнесу», після завершення якого буде виданий сертифікат. Ці, поза сумнівом, корисні лекції токареві потрібні так само, як, скажімо, санки на літньому піщаному пляжі… Навіть якщо колись засвоєні на такому курсі знання цій людині справді знадобляться, то не факт, що вони на той час збережуться в її пам’яті. Без відповідної практики будь-які знання досить швидко вивітрюються з голови. Інша річ, якщо ця людина вирішує започаткувати власну справу — відкрити мініготель. У цьому разі ті ж таки курси будуть надзвичайно доречними!

 


Стань профі у своїй справі

 

 

Усі ми чули слово «професіонал». І, власне, це слово цілком зрозуміле — «фахівець», «умілець», «майстер своєї справи». Відповідно, «професіоналізм» — це «майстерність», «уміння». Але чому тоді ці терміни взагалі існують, якщо їх цілком можна замінити іншими словами? І чому так важливо прагнути стати професіоналом у своїй галузі?

 

Психологи стверджують, що професіонал відрізняється від простого фахівця головно своїм ставленням до роботи. Після численних досліджень їм удалося довести, що, крім обов’язкової якості будь-якого фахівця — здатності виконувати свою роботу (або компетенції), у професіонала є ще одна — відповідальність за результати своєї діяльності.

 

Уявіть собі, що фахівець, який має достатній рівень знань і досвіду, певної миті досягає такого рівня, що, беручись до розв’язання чергового завдання, наперед знає про всі можливі складнощі, з якими може зіткнутися. Тому він одразу вдається до певних дій, щоб або обійти ці ймовірні проблеми, або ж усунути їх на етапі виникнення. У підсумку робота буде виконана значно швидше й водночас набагато якісніше, аніж при виконанні її будь-якою іншою людиною.

 

Найдивовижніше, що такий фахівець настільки впевнений у слушності своїх дій, що може гарантувати досягнення поставленої мети незалежно від умов, у яких доводиться працювати. Справжній хірург-професіонал здатний зробити складну операцію пацієнтові навіть у польових умовах; професійний кухар може приготувати смакоту з будь-яких інгредієнтів, до того ж для цього не обов’язкова наявність кухонної плити; льотчик-професіонал — ас — здатен посадити літак із пошкодженим двигуном на фермерському полі; професійний водій довезе вантаж у важкодоступний населений пункт навіть за найгіршої погоди; будівельник-професіонал зведе комфортний будинок у будь-якому, навіть не мислимому на перший погляд місці. Продовжувати цей перелік прикладів професіоналізму можна без кінця-краю…

 

Саме відповідальність за результат змушує справжнього професіонала зосередитися лише на меті, а не шукати відмовок про кепські умови праці, не звертати увагу на складнощі. Професіоналом може бути представник будь-якої професії, а успішність такого фахівця гарантована, навіть якщо обрана ним галузь здається низькооплачуваною. Наприклад, така непрестижна праця, як прибирання, за умов доведення цієї діяльності до рівня професіоналізму перетворюється на послуги високооплачуваного фахівця клінінгової компанії. Такий професіонал візьметься перетворити неймовірно забруднене приміщення на сяючий чистотою простір.

 

Як і решта учасників ринку праці, професіонал продає свої можливості роботодавцю. До того ж, як і будь-який інший якісний товар, послуги професіонала коштують дорого! Якщо зважити на те, що одна з ознак професіоналізму — це точність і вивіреність усіх дій, збоку здається, що насправді все легко і просто (на цьому часто обпалюються ті, хто, надивившись відео в інтернеті, вирішують заощадити й виконати складну роботу самостійно). Спостерігаючи, як швидко професіонал виконав свою роботу, замовник часто дивується, чому ж йому доводиться платити так дорого? Насправді до цієї вартості включена не лише робота, а й безцінний заощаджений час, збережені нерви та здоров’я замовника, а ще — гарантована висока якість результату.

 

Видатний фізик Петро Капиця якось був запрошений одною фірмою на консультацію. Дуже дороге обладнання не працювало, і ніхто не міг установити причину несправності. Капиця уважно все оглянув і попросив принести йому молоток, акуратно вдарив ним в одному місці. Сталося диво — апарат запрацював! За попередньою домовленістю науковець отримав тисячу фунтів стерлінгів. Але представник організації, побачивши, що все було аж так просто, попросив Капицю надати рахунок на отриману суму. Недовго думаючи, фізик написав на аркуші паперу, що один фунт — це плата за удар молотком, а решта 999 фунтів — плата за те, що він знав, у якому місці треба вдарити.

 


Ніколи не припиняй розвиватися

 

​

 

Найцікавіше в кар’єрних сходах те, що вони нескінченні. Інакше кажучи, «вершина кар’єрних сходів» — це дуже відносне, гадане поняття. Будь-яка успішна людина, котра за загальним визнанням досягла кар’єрних висот, підтвердить: що вище піднімаєшся кар’єрними сходами, то більше нових щаблів — можливостей — відкривається на шляху.

 

Щоправда, трапляється і так, що людина оцінює свій успіх відносно інших — конкурентів, партнерів, колег. Помітивши, що вона перевершила інших у своїй справі, ця людина вирішує, що досягла вершини й міцно на ній улаштувалася. Така думка не просто хибна — вона згубна. Перестаючи розвиватися і вчитися нового, вже незабаром такий фахівець виявляє, що безнадійно відстав від інших. І, якщо йому вдається вчасно схаменутися, то є шанс відновити колишні позиції. Але найчастіше можливості втрачаються безповоротно, і тоді вся кар’єра цієї людини залишається на узбіччі професійної діяльності. А якщо цей фахівець очолює велику фірму, то негативні наслідки можуть стосуватися тисяч працівників. Щоб проілюструвати подібні випадки, можна згадати такі бренди як Kodak, Nokia, Icq, Chrysler та безліч інших. Свого часу всі вони займали провідні позиції на ринку, але потім, спустивши з уваги зміни, що відбуваються, збанкрутували.

 

Якщо ж ідеться не про керівників, то як приклад можна навести професію майстра з ремонту побутової техніки. У 1990-ті роки, коли спеціалізованих сервісних центрів ще просто не існувало, послуги цих фахівців мали неабиякий попит. Але пізніше, з появою нових моделей техніки для дому, багато хто з них залишився без роботи лише тому, що не хотів розбиратися, як влаштовані ці новинки, і вважав, що цілком достатньо знань про старі телевізори й холодильники.

 

Пам’ятайте, що процес навчання та розвитку будь-якого фахівця не повинен припинятися ніколи!




 

Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат "Навички і професії майбутнього"»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!




А ще у нас є неймовірно захопливий комплект розумних плакатів «Світ навколо».