Маяки

Вогонь став рятівним для людей, зробивши їхні оселі теплими, а їжу смачною. Але й опісля вогонь не раз ставав людині у пригоді. В цій статті ми розповімо про рятівні вогні маяків, які з давніх-давен допомагали рибалкам у шторм і бурю повертатися до берега, а морякам обходити рифи й згубні для кораблів мілини.


Найімовірніше, перше багаття, яке допомогло нашим далеким пращурам, захопленим уночі в морі, щасливо повернутися на берег, було розведено випадково. Цей випадок запам՚ятали з огляду на його життєву важливість і стали використовувати берегові вогні регулярно. Мабуть, першими, хто почав розводити багаття на узбережжі, стали дружини рибалок і мореплавців.


Згідно зі словником, маяк — це стаціонарна навігаційна споруда, вежа із сигнальними вогнями на березі моря, на острові або в гирлі ріки.


Але починалося все саме з прибережних багать. Греки та фінікійці позначали вогнищами небезпечні водні проходи. Згадки про такі сигнальні вогні є в «Одіссеї» Гомера, який розповідає, що жителі Ітаки запалювали вогні, аби Одіссей міг упізнати рідну гавань.


Саме греки почали будувати кам՚яні вежі й розводити вогонь на їх покрівлях. Спеціальні служителі стежили, щоб у нічний час на цих вежах горіло полум՚я, а вдень звідти піднімався стовп диму. Уже в VII‒VI століттях до нашої ери сигнальні вогні використовувалися і на берегах Чорного моря, в еллінських містах-колоніях. Наприклад, вежа-маяк Неоптолем височіла біля входу в Білгород-Дністровський лиман, поблизу поселень Тіра і Ніконій.


Про інші маяки — вежі в портах Середземного моря ми дізнаємося з «Природної історії» римського вченого Плінія Старшого. Знаменитий Колос Родоський — бронзова статуя бога сонця Геліоса, побудована близько 290 року до нашої ери при вході в Родоську гавань, — теж був маяком. Існує припущення, що Колос із факелом у руці стояв над входом в гавань з розставленими ногами, що утворювали ворота, через які вільно проходили кораблі.


«Колос Родоський». Гравюра 18 ст.


Про зовнішній вигляд стародавніх маяків ми дізнаємося із зображень на монетах, барельєфах, описів деяких істориків і мандрівників. Найчастіше це були криті вежі з нетесаного каменя. З боку моря на башті був створ у вигляді вузького вікна. Мерехтливий вогонь маяка можна було побачити саме завдяки цьому прорізу. У даху вежі-маяка робили невеликий отвір. Крізь нього виходив дим, який слугував орієнтиром удень.


Серед семи чудес світу, між іншим, теж є маяк. На жаль, він був зруйнований ущент землетрусом 1326 року. Але пам՚ять про нього жива донині. Йдеться про величний Александрійський маяк, названий на честь Александра Македонського. На своєму воєнному шляху з Македонії в Індію Александр заснував місто Александрію Єгипетську. Це був найбільший на той час порт світового масштабу. Цар Птоломей I (323‒385 рр. до н. е.), нащадок одного зі сподвижників Александра, вирішив побудувати в ньому величний маяк. Архітектором цієї чудової споруди став Сострат, а в її будівництві були задіяні десятки тисяч рабів. Вежа-маяк, за деякими даними, здіймалася вгору на 180 метрів. Вага кам՚яних блоків, які стали матеріалом для її побудови, сягала 75 тонн. Угорі вежа була прикрашена мармуровими статуями і критою колонадою — саме тут і розпалювали вогонь. Для обслуговування гігантського маяка потрібно було близько трьохсот осіб щодня (мабуть, із тих часів бере свій початок професія доглядача маяка). Вони доправляли нагору дрова та інші пальні матеріали. Будівництво Александрійського маяка завершилося в 283 році до нашої ери і обійшлося в 800 золотих талантів (1 талант — 26,2 кг), тобто близько 21 тонни золота, що за нинішніми мірками склало б майже 200 млн доларів.


«Александрійський маяк». Мозаїка 4 ст. н. е.


Донині продовжує слугувати маяком вежа Геркулеса (найстаріший маяк, що зберігся до наших днів), побудована під час правління Траяна в І столітті до нашої ери на рейді порту Ла Корунья, що на північному сході Іспанії. Її висота — 41 метр.


Слід зазначити, що до початку нашої ери діяло 27 маяків, які освітлювали береги Дарданелл, Босфору, Апеннінського півострова, Південної Франції, Іспанії та Ла-Маншу. Потім будівництво маяків ніби завмерло. Так, берегову лінію у Франції не позначали вогнями аж до XVII століття, щоб уникнути нападу піратів.


У США перший маяк був побудований 1716 року неподалік від Бостона. Відома Статуя Свободи з 1886 до 1902 року також використовувалась як маяк. Власне, вона і будувалася як маяк. За задумом, він мав зустрічати своїм вогнем утомлених подорожніх, які перетнули Атлантику.


Перший плавучий маяк, встановлений на спеціальних понтонах або буях і прикріплений якорем до дна, з՚явився в 1820 році у гирлі Темзи, а на морі (Північному) тільки через 60 років по тому. Функції плавучих маяків схожі з функціями стаціонарних споруд.


Важливим для розвитку маяків відкриттям стала лінза Френеля, яка спрямовувала в бік кораблів не один тонкий промінь, а розсіяне джерело світла. Завдяки цьому пристосуванню була значно збільшена дальність дії маяків. Сама лінза з՚явилася на світ 1820 року.


У 1837 році в Європі вперше була впроваджена система позначення «провідних вогнів» (англ. Leading Lights). Ця система допомагає морякам зрозуміти, який маневр має виконати корабель, аби пройти складну ділянку.


Іван Айвазовський «Неаполітанський маяк», 1842 р.


Наприкінці XIX століття у світі налічувалося лише близько ста маяків. Але саме в цей час такі об՚єкти почали будувати більш активно.


Двома дуже важливими моментами в історії маяків стало винайдення Томасом Едісоном в 1879 році лампочки розжарювання і Густавом Даленом в 1907-му сонячного клапана. Це дало змогу зробити маяки автоматичними. Густав Дален в 1912 році став лауреатом Нобелівської премії з фізики з формулюванням «за відкриття автоматичних регуляторів, що використовуються в поєднанні з газовими акумуляторами для джерел світла на маяках і буях». А джерелом світла в маяках із часом стали електричні лампи.


З упровадженням сонячного клапана професія доглядача маяка пішла в небуття. Нині маяки обслуговуються техніками, тільки коли виникає необхідність у ремонті.


Комусь може здатися, що й самі маяки скоро відійдуть у непам՚ять: де їм змагатися із сучасними навігаційними технологіями, включно з ехолотами, сонарами та іншим? Однак варто зауважити, що будь-яка система може дати збій, тоді як джерело світла на горизонті не зрадить. Попри наявність численних і дуже ефективних сучасних пристосувань, візуальне спостереження залишається найважливішим засобом орієнтації в морі, тож роль маяків як навігаційної споруди анітрохи не зменшується. Нині кількість маяків, що працюють в усьому світі, складає приблизно півтори тисячі.


Ця стаття доповнює чудову книжку «Секрети вогню». Якщо тобі цікаво дізнатися більше про вогняну стихію, тоді тисни сюди!