Notice: Undefined index: product_id in /var/www/bizz.monolith.in.ua/catalog/model/catalog/article.php on line 22 Метаскіли, стаття до плакату - Навички і професії майбутнього

Метаскіли

 

Термін «метанавички» (metaskills) був уперше згаданий 1995 року в книжці американської процесуальної психотерапевтки Емі Мінделл. Вона мала на увазі усвідомлені почуття психотерапевта в процесі роботи з клієнтом, а також уміння психотерапевта працювати зі своїм внутрішнім світом. Емі Мінделл пояснювала це поняття як «уміння духу», тобто вміння, які не залежать від процесу мислення. Префікс «мета-» означає «над». Інакше кажучи, метанавички — це наднавички, надуміння, що дають змогу успішно використовувати всі інші навички (жорсткі, або hard skills, і м’які, або soft skills) у слушний час у потрібному місці.

 

У 2019 році метанавички були визнані головним чинником успішності будь-якого керівника майбутнього. Це думка експертів Університету Сингулярності (Singularity University). Ця організація була створена 2008 року для пошуку розв’язків глобальних проблем людства Пітером Діамандісом та Реєм Курцвейлом за підтримки корпорацій NASA, Google, Cisco, Nokia, Autodesk, Genentech, Kauffman, ePlanet Capital. Нині вона — «мозковий центр» усієї світової бізнес-спільноти.

 

Спробуймо розібратися з поняттям «метанавички» на такому прикладі. Уявіть, що ви знаєте дуже смішний жарт. Саме собою знання жарту — це типова жорстка навичка (hard skill). Тепер цей жарт можна розповісти по-різному. Хтось сам давитиметься зо сміху й радітиме своїй дотепності більше, ніж люди довкола, які нічого до ладу не зрозуміли. А хтось розкаже вільно й невимушено, розваживши присутніх. Уміння правильно розповісти жарт — це гнучка навичка (soft skill). І, нарешті, метанавичка (metaskill) — це вміння докинути цей самий жарт у слушний час у потрібному місці, у відповідній компанії людей і саме тоді, коли дотеп буде найдоречніший і викличе найбільшу хвилю захвату. До того ж, якщо ви знаєте, кого саме хочете розсмішити, то спеціально підбираєте найліпший жарт і заздалегідь обмірковуєте, як його розповісти найкумедніше. Тобто ця метанавичка допомагає прокачувати всі інші навички — жорсткі і гнучкі.

 

Саме в метанавичках полягають відмінності у виконанні тієї самої роботи професіоналом і любителем, учителем і учнем.

 

Метанавички надають діям сенсу, роблять їх найефективнішими у кожній окремій ситуації. Метанавички — базові здібності, на основі яких розвиваються особисті вміння, тому метанавички не можна віднести до якоїсь однієї професійної діяльності. Одночасно вони стосуються безлічі різних напрямів, пов’язаних не лише з професією, а й з особистим життям людини.

 

Завдяки метанавичкам можна:


— легше переживати стресові ситуації;

— ефективно володіти собою і підтримувати баланс особистого життя та роботи;

— застосовувати стандартні інструменти для розв’язання нестандартних завдань;

— швидко адаптуватися в умовах невизначеності;

— успішно розв’язувати різнорідні, раніше не знайомі проблеми й виклики;

— сприймати все, що відбувається в житті, як корисний досвід;

— легко розробляти нові підходи до розв’язання проблем.

 

І найголовніше: ці «надздібності», у яких криється секрет успішної кар’єри, за бажання може розвинути в собі будь-яка людина.

 

 


Усвідомленість


 

 

Усвідомленість — це здатність спрямовувати й утримувати свою увагу на думках, емоціях та відчуттях у будь-який момент часу, сприймаючи їх як факт. Інакше кажучи, це стан самосвідомості, що дає змогу повноцінно перебувати в поточному моменті часу. Збагнувши те, що відбувається всередині, можна контролювати ці процеси, а значить і берегти ресурси. Як то кажуть, «менше метушні — більше діла».

 

Усвідомлюючи себе і своє життя, людина не лише дістає практичну користь від кожного моменту, але й помічає зв’язок між подіями, що відбулися раніше й відбуваються тепер, а також припускається набагато меншої кількості помилок.

 

Усвідомленість допомагає зрозуміти причини своїх страхів і занепокоєння. Завдяки цьому можна подолати будь-які чинники, що негативно впливають на життя.

 

Це найпростіша й водночас найскладніша навичка, оскільки, якщо вона не доведена до автоматизму, то постійно займатиме весь час усвідомленням себе замість створення чогось нового. Це майже те ж саме, що під час їзди на велосипеді постійно думати про те, яка нога зараз натискає педаль і в який бік потрібно нахилитися, щоб не впасти. Адже ніхто так не робить — усі дії доведені до автоматизму, але водночас є постійне розуміння того, що відбувається, завдяки чому поїздка стає комфортною і нескладною.



Як розвинути навичку


Частіше утримувати увагу на своїх відчуттях, думках та емоціях, сприймаючи їх як те, що фактично відбувається. Згодом це стане звичкою й буде доведене до автоматизму.

 

Крім усвідомленості власних відчуттів та емоцій, намагайтеся спостерігати за своїм оточенням. Стежте за тим, що займає ваш особистий час. Уникайте людей і непотрібних справ, які цей час забирають. Намагайтеся бездоганно виконувати все, за що беретеся, звертаючи увагу на кожну дрібницю. У болгарській приказці говориться так: «Маленькі камінці перевертають візок». Інакше кажучи, на загальний результат може вплинути будь-яка дрібниця, яка спочатку здається несуттєвою.

 

Один із виявів усвідомленості — це контроль мовлення. Уважно стежте за тим, що каже оточення, і ретельно обмірковуйте все, що самі говорите. Здатність не казати зайвого сама собою є цінною навичкою. Недарма кажуть, що «слово — срібло, а мовчання — золото».

 

Усвідомленість — це тривалий процес, який не обмежується якимись окремими відтинками часу. Багато меж усвідомленості виявляється лише з віком, після досягнення певного життєвого досвіду.

 


 

Емпатія



 

 

Емпатія — це здатність відчувати й інтуїтивно розуміти, що відбувається з іншою людиною у поточний момент, усвідомлено переживати її емоційний стан і відкриватися її переживанням. Це, безумовно, важлива якість для налагодження контактів, уміння домовлятись і вибудовувати довгострокові взаємини з людьми.

 

Не завжди достатньо просто вислухати співрозмовника, важливо вміти відчути і зрозуміти його стан. Людині з розвиненою емпатією властиве ширше бачення розвитку тієї чи тієї ситуації, тому доступна більша кількість варіантів подолання проблем. При цьому людина ухвалює комплексні рішення, спрямовані на задоволення інтересів усіх учасників, а не лише свого особистого. Це позитивно відбивається на довгостроковій співпраці.

 

Очевидно, щоб відчувати й розуміти оточення, варто спочатку навчитися відчувати й розуміти себе. Поміркуйте над тим, яку реакцію могли б викликати у вас ті чи ті події або дії людей довкола, а відтак порівняйте її з реакцією особи, що опинилася в аналогічній ситуації. Люди з багатим життєвим досвідом значно краще розуміють інших, позаяк часто самі побували «в цій шкурі».



Як розвинути навичку


Спочатку навчіться точно визначати власні почуття і відчуття. Це допоможе в розумінні почуттів і відчуттів інших людей в аналогічних ситуаціях.

 

Більше спілкуйтеся з різними співрозмовниками, навіть із тими, хто з певних причин вам неприємний. Ставте себе на їхнє місце, намагайтеся зрозуміти мотиви, якими вони керуються. Беріть участь у переговорах, дискусіях, дебатах і ділових іграх з друзями й близькими, якщо процес комунікації викликає у вас почуття дискомфорту. Спостерігайте за людьми навколо.

 

Уявляйте, що ваш співрозмовник — це маленька дитина, слабка й беззахисна. Хай яким дивним це здається, але так вам буде простіше відчути його емоції. Насправді завдяки такому підходу всього-на-всього зникають упередження, як-от: «він же доросла людина й просто повинен опанувати себе», «дорослі нічого не бояться», «дорослі завжди чинять розумно». У підсумку ніщо не заважає побачити речі такими, якими вони є насправді.


 


Безоцінність

 


 

Безоцінність, або неупередженість — це здатність сприймати факти без додаткових тлумачень і долучення емоційного ставлення до будь-кого чи будь-чого. Інакше кажучи, це намір людини залишатися в нейтральному ставленні до подій, ідей, дій та реакцій інших людей.

 

На відміну від оцінного спілкування, в якому часто трапляються такі слова, як «добре — погано», «правильно — неправильно», «розумно — безглуздо», «гарно — негарно», «швидко — повільно», «ефективно — неефективно», безоцінне спілкування оперує виключно голими фактами. Їх можна перевірити, у підсумку формується максимально повна і ясна картина реальності. Завдяки відсутності оцінки людина відповідає на запитання «як це сталося?», а не «чому це сталося?». Будь-яка оцінка приписує події емоційне забарвлення, що спотворює погляд на факти, а отже, не дає розібратися в справжніх причинах того, що відбулося.

 

Безоцінність дає змогу прийняти нові погляди, завдяки яким вдається помітити те, що раніше було упущене або ж не залучене. Завдяки безоцінності можна успішно владнати будь-який конфлікт. Адже при цьому ситуація сприймається відсторонено й виважено, а не з позиції однієї зі сторін конфлікту.

 

Найпростіший приклад оцінного сприйняття: «Він учинив неправильно!». Це твердження містить засудження і вказує на те, що з вашого погляду вчинені кимось дії не відповідають вашому світогляду, вашим життєвим цінностям, принципам і переконанням. Але цей хтось діяв з власної позиції і з власного життєвого досвіду, і, найпевніше, ця дія на той момент була найправильнішою. Безоцінне судження у цій ситуації має такий вигляд: «Він зробив те й те». У цьому разі осуд (як і будь-яка інша оцінка) відсутній, тож виникає цілком логічне запитання «Чому він так учинив?». Інакше кажучи, замість засудження виникає бажання зрозуміти людину, що вже саме собою чудово.



Як розвинути навичку


Найпростіший спосіб позбутися оцінних суджень — помовчати й дати змогу іншим людям оцінити ситуацію. Можливо, що їхнє сприйняття неабияк відрізнятиметься від вашого. Другий спосіб — запитати себе: «Чому я оцінюю ситуацію саме так? Що в цій ситуації факти, а що я “домальовую” від себе?».

 

Намагайтеся не оцінювати, а просто констатувати факти, що відбуваються навколо вас. Перемикайте свій розум на інші думки, відволікайтеся. Наприклад, побачивши на вулиці когось у брудному одязі, не оцінюйте цю подію: «Нечупара! Невже не бачить себе збоку?». Лише факт — «Одяг забруднений». І квит.

 

Згодом ви помітите, що навіть у найскладніших ситуаціях, що стосуються безпосередньо вас, сам собою вмикатиметься відсторонений погляд збоку. Він допоможе тверезо оцінити ситуацію й ухвалити правильне рішення. Водночас, що менше з вашого боку буде оцінок, то частіше ваша думка сприйматиметься оточенням як щось важливе і значуще.

 

 


Гнучкість

 


 

 

Гнучкість поведінки — це здатність добирати й реалізовувати різні способи дій відповідно до ситуації. У ширшому значенні це вміння пристосовуватися й ухвалювати швидкі рішення. Інакше кажучи, гнучкість поведінки — це здатність адаптуватися до будь-яких змін.

 

Саме завдяки гнучкості поведінки особа може налагоджувати контакти з різними людьми й на роботі вміє замінювати неефективні способи на оптимальні. У повсякденному житті гнучкість поведінки виявляється як здатність до навчання, а також як уміння не допускати переростання протиріч між людьми в конфліктні ситуації.

 

Гнучкість поведінки властива лише людям із широким світоглядом та варіативним мисленням. Той, хто наділений гнучкістю поведінки, розуміє, що кожна проблема має варіанти розв’язання, і для реалізації цього розв’язку доступні всі ресурси. Тому все, що потрібно, — це вміти використовувати ці ресурси слушної миті й у потрібній послідовності.

 

Невипадково середньовічні алхіміки, відкривши ртуть — речовину, що не має постійної форми й легко перетікає по будь-якій поверхні, назвали її на честь давньоримського бога Меркурія — покровителя торгівлі, прибутку та збагачення, а заодно хитрощів і красномовства.

 

Важливо не плутати гнучкість поведінки з пристосуванством і непослідовністю. Ці риси — така ж крайність, як і їхня протилежність — непохитність і впертість. Китайський мислитель Сюнь-дзи, який жив у третьому сторіччі до нашої ери, сказав: «Любов і повага до людей, поступливість і згодливість — це основа спокою».



Як розвинути навичку


Ставлячи перед собою певні завдання, запитайте себе: «Як можна оптимізувати процес для досягнення найкращого результату?», «Які ще розв’язки можуть бути?», «Які зміни можна внести в процес за обставин, що склалися, щоб результат був безболісним для всіх учасників?». Тренуйте пам’ять, увагу та швидкість реакції. Розглядайте те саме запитання з різних боків і обирайте найприйнятніший варіант із безлічі можливих.

 

Беріться до нової роботи, яку ніколи раніше не виконували. Звісно, це виведе вас із зони комфорту, але що частіше ви займатиметеся незнайомою справою, то звичнішою вона ставатиме. Зона комфорту при цьому розширюватиметься, а здатність адаптуватися до різних завдань — розвиватиметься.

 

Східні практики (йога, ціґун, тай-цзи) безпосередньо пов’язують пластичність тіла з гнучкістю мислення. Тому, дотримуючись цієї логіки, можна розвивати гнучкість розуму, виконуючи різноманітні вправи на розтяжку м’язів.

 


 

Креативність


 

 

Креативність — здатність знаходити якісно нові творчі рішення, мислити нестандартно, без стереотипів і шаблонів. Саме слово «креативність» походить від англійського «creative» — «творчість». То чому б не використовувати це зрозуміліше й звичніше слово з рідної мови? Річ у тім, що під креативністю мається на увазі не процес створення зразків мистецтва, а щоденне продукування ідей для професійної діяльності — вигадування слоганів, ескізів для друкованої та зовнішньої реклами, сценаріїв для відеороликів тощо.

 

«Креативність» передбачає процес, який не лише висуває ідеї, а й доводить їх до конкретного практичного результату, а «творчість» не розділяє діяльність на результативну й безрезультатну.

 

Креативність — невіддільна якість для досягнення лідерства в середовищі, переповненому шаблонними й одноманітними схемами. Нині багато фахівців сходяться на думці, що саме креативність — це основна метанавичка в контексті цифрової трансформації та автоматизації бізнесу.

 

Ідеться про те, що в більшості галузей діяльності на зміну людині приходять машини, здатні виконувати аналогічну одноманітну й часто монотонну роботу значно швидше і якісніше, ніж люди. Через це роль людини у виконанні тих чи тих завдань докорінно змінюється — тепер важливо знаходити нестандартні рішення й генерувати нові ідеї, тобто першочерговими стають ті якості, яких не має навіть найпотужніший сучасний комп’ютер. І якщо раніше креативність була затребувана лише для спеціальностей, так чи так пов’язаних із творчістю (хай і ремісничою), то нині ця метанавичка затребувана в усіх галузях професійної діяльності.



Як розвинути навичку


Цікаві ідеї можуть виникати в будь-яку пору доби й за найнесподіваніших обставин. Багато хто порівнює їх із яскравими спалахами, що вигулькують у свідомості. Нова ідея може ніяк не стосуватися завдання, що виконується тієї миті, наче вона пролітала повз якимись невидимими каналами й випадково потрапила в голову. Найчастіше такі ідеї поліпшують настрій, як-от дотепний жарт, і успішно забуваються. Наступного разу, коли на гадку спаде вдала ідея, намагайтеся запам’ятати (або навіть записати) її. А потім, на дозвіллі, ще раз обміркувати й розвинути цю думку. Спробуйте втілити ідею на приктиці — створити відеоролик, статтю, малюнок тощо.

 

Засновник Apple Стів Джобс казав, що креативність — це «просто створення зв’язків між речами». Відкрийте навмання будь-який словник чи товстезну книжку й, не дивлячись на сторінку, тицьніть пальцем у будь-яке слово. Випишіть його на аркуш. У той самий спосіб доберіть ще з десяток слів. Відтак спробуйте зв’язати ці слова між собою в одну пропозицію чи й навіть невелику розповідь. Подайте будь-яке обране слово як абревіатуру й розшифровуйте (наприклад, «дім» — «довгий індиговий м’яч»).

 

Згодом, якщо ви приділятимете цим заняттям достатньо часу, ваш мозок навчиться створювати асоціації набагато швидше, а креативні ідеї спадатимуть вам на думку дедалі частіше.

 

 


Інтегральне мислення

 


 

Інтегральне мислення — це здатність людини не просто аналізувати, тобто всебічно розглядати факти, а й синтезувати — поєднувати в єдине ціле розрізнені дані. Завдяки такій якості можна бачити і враховувати все різноманіття чинників, що впливають на ту чи ту ситуацію. Також вона допомагає уявляти будь-яку подію одночасно зсередини і збоку, з різних позицій. Можна зрозуміти, як кожен окремий об’єкт взаємодіє з іншим і як ці об’єкти впливають один на одного.

 

Інакше кажучи, з інтегральним мисленням увесь світ довкола сприймається не як хаотичний набір різних фізичних тіл, кожне з яких живе своїм життям, а як єдине ціле, в якому все гармонійне і взаємопов’язане (багато хто називає це «Гармонією Світу»).

 

Якщо відкинути філософський сенс інтегрального мислення, його практичне значення полягає у здатності людини вчасно передбачати всі ймовірні ризики й небезпеки, бачити приховані «підводні камені», прораховувати події на кілька кроків наперед і розуміти всі можливі наслідки своїх дій.

 

Неусвідомлена форма інтегрального мислення — інтуїція. Ця здатність, яку також називають «чуттям», «чуйкою», «проникливістю» і навіть «шостим чуттям», дає змогу відчувати сенс подій не за допомогою логічних умовиводів, а завдяки незрозумілому несвідомому висновку.



Як розвинути навичку


Мабуть, інтегральне мислення — це найскладніша й найнезрозуміліша зі всіх метанавичок. А втім, є кілька способів розвинути цю здатність.

 

Як відомо, ліва півкуля головного мозку відповідає за логіку та аналіз (абстрактно-логічне мислення), а права — за оброблення інформації, яка виражається не словами, а символами та образами (креативно-інтуїтивне мислення). Отже, інтуїцію можна розвинути за допомогою тренування правої півкулі, а для цього потрібно просто розвивати уяву. Якомога частіше фантазуйте, уявляйте різні предмети в усіх деталях, природні ландшафти, складні механізми. Це не лише розвиває творчі здібності, а ще й добре заспокоює нерви.

 

Використовуйте свою підсвідомість. Відомо, що людський мозок з його трильйонами нейронних зв’язків (синапсів) у тисячі разів потужніший за найдосконаліший сучасний суперкомп’ютер. Він безперервно збирає та обробляє неймовірні обсяги інформації, до того ж робить це «у фоновому режимі», несвідомо для людини. І найцікавіше в усьому цьому — мозок видає на-гора результати обробки зібраної інформації у вигляді снів. За ніч людина може побачити десятки сновидінь, хоча більшість із них на ранок успішно забудеться. За словами фахівців, ефект дежавю, коли людина відчуває, що вже раніше бачила поточну ситуацію, може пояснюватися тим, що її мозок змоделював цю ситуацію уві сні на підставі отриманої раніше інформації. Мозок, як мегакомп’ютер, проаналізував усі ймовірні варіанти подій, які можуть розвиватися з навколишніх обставин, і відкинув усі найменш імовірні, залишивши тільки одну картинку, яку й показав у вигляді сновидіння. А потім ця картинка збіглася з дійсністю й нагадала про себе.

 

Хай це звучить неймовірно, але спробуйте провести простий експеримент. Якщо ви довго не можете дати раду якомусь завданню (наприклад, знайти приткнутий десь у квартирі пульт від телевізора), просто зосереджено подумайте про це перед тим, як заснути. Найчастіше першою думкою під час пробудження буде точна відповідь на поставлене ввечері запитання. А декому ця відповідь насниться ще вночі. Недарма в давніх культурах сновидіння сприймалися як послання богів для попередження людини про майбутнє чи про її оточення. На цьому принципі засновані всі тлумачення сновидінь у різноманітних сонниках. Неабияку роль снам як повідомленням від несвідомої частини людського розуму відводили «батьки психоаналізу» — Зиґмунд Фройд, Карл Густав Юнг та їхні послідовники.

 

 


Критичне мислення

 


 


Критичне мислення — це здатність людини ставити під сумнів будь-яку інформацію, у тому числі й власні переконання. У цьому разі виникає потреба в повторній перевірці фактів і пошуку додаткових доказів будь-яким твердженням. Так людина не перекладає на когось відповідальність за наслідки, пов’язані з неправильними діями на основі недостовірної інформації. Крім того, з’являється нагода виявити свіжі, нешаблонні шляхи розв’язання будь-якої проблеми. Людину, яка критично мислить, важко обдурити, адже вона легко виявить усі логічні помилки й невідповідності в міркуваннях.

 

Термін «критичне мислення» з’явився відносно недавно — його запропонував американський філософ і педагог Джон Дьюї 1910 року в книжці «Як ми мислимо». Це, звісно, зовсім не означає, що до цієї події критичного мислення не існувало — воно було завжди. Але заради правди зауважимо, що за здатність ставити під сумнів підвалини й норми за часів Середньовіччя можна було запросто втрапити на вогнище інквізиції. Однак критичне мислення — це необхідна умова для розвитку людства. Більшість великих винаходів, здійснених науковцями, стали можливими лише після відходу від традиційних уявлень про ті чи ті явища.

 

Окремий вид критичного мислення — це вміння швидко працювати з імовірностями, тобто розглядати всі можливі варіанти розвитку подій, оцінюючи пов’язані з цим наслідки. В епоху тотальної невизначеності це головна компетенція, яка хоч і не виключає несподіваних поворотів подій, але дає змогу підготуватися до них заздалегідь і зустріти їх зі щонайменшим стресом та збитками.



Як розвинути навичку


Критичне мислення завжди починається із запитань. Чи є якісь докази наданої інформації? На чому ґрунтуються висновки автора судження? Чи можливі альтернативні варіанти розв’язання?

 

Намагайтеся знаходити логічне пояснення будь-якого явища. Враховуйте всі погляди на подію, аналізуйте всі сильні і слабкі сторони всіх імовірних думок. Навчіться розділяти чинники на точні, правдоподібні й неможливі.

 

Розвитку критичного мислення неабияк сприяє розширення світогляду: читання книжок, перегляд наукових телепередач. Тренуйте логіку та уяву за допомогою головоломок і розвивальних ігор. Намагайтеся знаходити нестандартні підходи до будь-яких ситуацій. Наприклад, візьміть предмет (скажімо, кулькову ручку чи аркуш паперу), що потрапив під руку, і постарайтеся придумати якомога більше способів його застосування.

 

Висувайте припущення прямо протилежні тим, що вже є, і намагайтеся знайти їм підтвердження. Іноді це дає несподівані результати. Простий приклад: узявши відоме всім ще з дитсадка твердження, що пінгвіни живуть в Антарктиді, і «перевернувши» його на «пінгвіни живуть в Африці», можна дізнатися про існування пляжу Болдерс у Південно-Африканській республіці, на якому мешкають справжнісінькі африканські (інша назва — очкові) пінгвіни.

 

Відомий індійський духовний учитель Пападжі якось сказав: «Я дам вам добру пораду — не слухайте нічиїх порад, і моїх також. Будьте самими собою. Дослухайтеся до свого голосу. Будь-яка порада належить минулому».

 

 


Толерантність

 

 


Слово «толерантність», що походить з латинської мови й означає «терпіння» чи «витривалість», часто плутають із байдужістю, але це аж ніяк не те саме. Водночас перекладати це слово як «терпимість» теж не зовсім правильно. Співзвучне з «терпінням», це слово сприймається як потреба стримуватися в будь-якій ситуації, навіть якщо ця ситуація вкрай неприємна. Толерантністю називають здатність без агресії сприймати явища, які з певних причин не відповідають власним уявленням людини про навколишній світ.

 

Дуже багато працівників утрачає роботу, так і не змігши пристосуватися до колективу, керівництва, клієнтів. Різні погляди на життя сприймаються цими людьми з агресією, що призводить до постійних конфліктів і напруженості у взаєминах.

 

Толерантність до відмінностей — це здатність не лише розуміти, що всі люди різні, а й спокійно приймати цей факт. Таку якість не можна нав’язати, вона набувається усвідомлено. У дедалі менш однорідному суспільстві толерантність стає життєво важливою захисною властивістю. До того ж ця метанавичка потрібна не так для захисту оточення від агресії окремої людини, як для цієї-таки людини, щоб вона мала змогу жити в соціумі.

 

Прийняття відмінностей допомагає уникати непотрібних конфліктів, а ще дає практичну користь від командної роботи людей з різними здібностями та поглядами.

 

Водночас не варто плутати толерантну поведінку з рабською терпимістю, коли не зовсім порядні особи зловживають лояльністю людини, нахабно переступаючи через її інтереси й переконання. Іноді здається, що межа між цими двома поняттями така тонка, що майже невиразна. Насправді все досить просто: толерантність до відмінностей — це не одностороння якість. Якщо ви приймаєте всі відмінності іншої людини, то й вона теж повинна приймати ваші відмінності, тобто бути толерантною до вас.



Як розвинути навичку


Нагадуйте собі, що навіть якщо думка інших людей не збігається з вашою, це зовсім не означає, що вони не мають рації. Але й факт, що думка більшості не збігається з вашою, геть не означає, що ви помиляєтеся.

 

Намагайтеся висловлювати свої думки максимально точно і що є сили уникайте виникнення конфлікту — не вдавайтеся до образ і не переходьте на особистості. Не відповідайте агресією на агресію, намагайтеся зберігати спокій. Спробуйте збагнути інший погляд, уважно вислухавши співрозмовника. Стежте за своїми емоціями, контролюйте міміку та жести. Пам’ятайте, що збоку більшу вагу має думка того бесідника, якому вдається зберігати спокій, витримку і стриманість.

 

Хай навіть ви відчуваєте до людини неприязнь, уникайте поквапних висновків щодо неї. Намагайтеся знайти щось спільне між вами — спільні інтереси, схожі погляди чи думки. Навіть якщо на позір нічого спільного немає й бути не може, важливо пам’ятати, що така думка може виявитися цілком хибною.

 

Робіть несподівані поступки в суперечці: «Припустімо, ви маєте рацію…». Такий підхід неабияк гамує агресію опонента і часто допомагає йому самостійно виявити власну неправоту в ході подальшого обговорення питання.

 


 

Уважність



 

Уважність — це здатність керувати своєю увагою, перемикати її з одного на інше, концентруватися на чомусь одному або ж, навпаки, стежити одночасно за кількома подіями. Це вміння помічати щось незвичайне у звичному, виділяти з потоку інформації найпотрібніше і своєчасно виявляти потенційну небезпеку.

 

Від цієї можливості безпосередньо залежать продуктивність та успішне розв’язання поставлених завдань.

 

Цікаво, що здатність виконувати кілька процесів одночасно, тобто багатозадачність, яка тривалий час вважалася невіддільною навичкою для виконання роботи, насправді радше шкодить її ефективності. Здавалося б, що може бути ліпше — займатися важливою роботою й одночасно контролювати вхідні інформаційні канали (електронні листи, повідомлення в месенджерах, телефонні дзвінки), на певний час перемикаючись для виконання не таких важливих завдань, що займають менше часу. Однак докладне дослідження Стенфордського університету показало, що людський мозок не здатний працювати в режимі багатозадачності — він постійно перемикається з одного об’єкта на інший. Так людина швидко втомлюється, її уважність невблаганно знижується, і в підсумку продуктивність роботи падає. Доктор Тео Компернолле довів, що для підвищення ефективності роботи потрібно уникати частого перемикання між завданнями, беручись до нового завдання лише після того, як розв’яжете попереднє.



Як розвинути навичку


Одразу варто зазначити, що уважність — це вроджений чинник, властивий кожній людині. Однак іноді уважність через ті чи ті причин послаблюється. Тому найперше треба розібратися з тим, що ж відволікає вашу увагу. Причини можуть бути різні: некомфортна обстановка, втома, очікування чогось, незвичне розташування речей на робочому місці, бажання зайнятися чимось іншим.

Якщо причина неуважності — це втома, то найефективнішим рішенням буде відпочинок. Ліпше подрімати кілька годин і виконати роботу за десять хвилин, аніж безуспішно намагатися розв’язати це завдання протягом трьох годин, докладаючи надлюдських зусиль і в підсумку ще більше втомлюючись.

 

У всіх інших ситуаціях, коли увага марнується на відворотні чинники, дуже корисно привчити себе уникати всього, цілком зосереджуючись на поставленій меті. Важливо розуміти, що увага завжди ґрунтується на інтересі. Інакше кажучи, за найближчого розгляду ситуації виявиться, що причина неуважності криється, наприклад, не в шумі за вікном, а в елементарній відсутності інтересу до роботи. Постарайтеся поглянути на предмет зосередження уваги свіжим поглядом, виявіть зацікавленість. Ви й незчуєтеся, як усі подразники, що заважали до цього, просто відійдуть на другий план і вже не відвертатимуть вашої уваги.

 


 

Автентичність


 

 



Слово «автентичність» походить від давньогрецького «автентикос» — справжній, дійсний. Автентичність як метанавичка — це здатність людини бути щирою і справжньою. Подібний за значенням термін із психології «конгруентність» означає, що думки й слова людини збігаються з її діями та вчинками. Вона не грає роль, відведену суспільством, а залишається сама собою в будь-якій ситуації.

 

За умов сучасного бізнесу, коли влада не зосереджена в руках однієї людини, а перерозподілена, складається ситуація так званого мінливого лідерства — під впливом певних чинників підлеглий і керівник можуть мінятися ролями. У такому разі маска «я — керівник!», коли здається, що людина навіть удома ходить у краватці й діловому костюмі, стає неабиякою перешкодою для вибудовування спілкування.

 

З природною, живою особою значно простіше налагодити контакт. З нею не потрібно витрачати енергію на те, щоб передбачити, як вона поведеться і про що думає насправді. Автентична людина весела, коли їй весело, і сумна, коли сумно. Спілкуючись із таким відкритим і щирим співрозмовником, інша людина й сама розслабляється і стає більш щирою. Зрештою спілкування стає простішим, але й водночас продуктивнішим.

 

Утім, наскільки приємно спілкуватися з конгруентною людиною, коли вона доброзичлива, настільки ж можна пережити глибоке почуття страху, коли ця людина розгнівана. Та в будь-якому разі зрозуміти її легко і взаємодіяти з нею набагато простіше.



Як розвинути навичку


Автентичність безпосередньо пов’язана з усвідомленістю. Якщо людина не усвідомлює своєї поведінки, її дії для оточення здаються механічними, а рухи, слова і вчинки стають легко передбачуваними, адже постійно повторюються. Часто людина так звикла поводитися як бездушний «робот», що просто вже не хоче змінюватися. Їй здається, що, вибравшись зі свого «панцира» й поставши перед оточенням справжньою, вона залишиться «голою» і беззахисною.

 

Але водночас автентичність має цілу низку незаперечних переваг, і не лише пов’язаних з професійною діяльністю, — вона дає змогу людині бути в гармонії із собою і не чинити того, чого їй насправді не хочеться. Така особа починає боротися не проти проблем, а за варіанти їх подолання. І це якісно новий підхід до життя.

 

Будь-якої миті намагайтеся дослухатися до своїх внутрішніх відчуттів і переживань. Чого вам хочеться насправді? Не того, що нав’язане вихованням чи оточенням (наприклад, «п’ятдесятирічний чоловік не повинен ходити в шортах!»), а того, до чого лежить ваша душа. Дозвольте собі скинути маску й випустити свої внутрішні переживання назовні.

 

Карл Юнг казав, що всі ми народжуємося оригіналами, але більшість помирає жалюгідними копіями. Не дайте собі перетворитися на млявого робота, і ви побачите, як ваше життя заграє яскравими барвами.

 


 

Проактивність


 

 

Проактивність — це здатність людини діяти відповідно до своїх життєвих принципів і переконань, незалежно від умов та обставин.

 

Уперше термін «проактивність» використав австрійський психіатр Віктор Франкл у книжці «Людина в пошуках справжнього сенсу». Це спогади про часи його перебування в нацистському концтаборі. Цим словом він характеризував особистість, яка бере відповідальність за себе і своє життя, а не шукає причини для подій, що відбуваються з нею, в навколишніх людях та обставинах. Перебуваючи в нестерпних і жахливих умовах, Франкл збагнув, що реакція людини на будь-яку навколишню дійсність залежить лише від неї самої. Інакше кажучи, одні люди можуть купатися в розкоші й бути нещасними, а інші, попри всі негаразди, сприймають життя як диво і нікого не звинувачують у своїх негараздах.

 

Розгляньмо такий приклад. Уявіть-но, що хтось забиває цвях молотком і раптом хибить і б’є себе по пальцях. Він скрикує, кидає молоток убік і починає бігати кімнатою. Це типова реакція, тобто дія у відповідь на виниклі обставини. Протилежність реакції — це проакція: не зважаючи на біль, людина продовжує роботу й забиває цвях повністю. Отже, проактивна людина, здатна контролювати свої реакції, досягає мети за будь-яких обставин. Для неї біль, «неправильний» молоток, кривий цвях абощо — це не відмовки.

 

Проактивність ґрунтується на усвідомленості, яка допомагає людині відстежувати власні реакції на події, що відбуваються навколо неї.

 

Аналізуючи ці реакції, кожен здатен самостійно вибирати найвідповіднішу зовнішнім обставинам, тим самим мінімізуючи вплив несприятливих зовнішніх чинників на досягнення цілей.

 

Відомий американський лектор і консультант з питань менеджменту Стівен Кові у своїй книжці «7 навичок надзвичайно ефективних людей» поставив проактивність на перше місце серед інших навичок успішної людини.



Як розвинути навичку


Будь-якої миті свого життя ставте собі запитання: «На що спрямовані мої зусилля — на те, що я можу змінити, чи ж на те, що змінити неможливо?». І якщо ви збагнете, що витрачаєте сили на те, що не піддається вашому впливу, просто перестаньте робити це й зосередьтеся на подіях, які можете змінити.

 

Зрештою, щастя — це задоволення від успішного досягнення мети. І якщо, попри всі зусилля, досягти поставленої мети не вдається, спробуйте просто трохи скорегувати її — зробити більш досяжною за обставин, що склалися. Не намагайтеся взяти недосяжну висоту одним махом — ставте одну мету за іншою. Досягаючи їх, ви, немов сходами, одного разу дістанетеся до тієї самої висоти. Пам’ятайте: все в житті залежить лише від вас, і ніхто не може цьому завадити!





Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат "Навички і професії майбутнього"»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!


А ще у нас є неймовірно захопливий комплект розумних плакатів «Світ навколо».