Середній палеоліт
ЗМІСТ
- Перші копальні та поховання: як це було тисячі років тому
- Торгівля з іншими печерами: обмін на всі 100%
- Зі списом на мамонта
- Давній «суперклей» зі смоли — для найміцніших інструментів
- Коли одяг — це і захист, і краса, і трошки магії
- Намисто з мушель для захисту від злих духів!
- Від лежанок до матраців: як стародавні люди знаходили затишок
- Коли стріла полетіла: історія перших стрільців кам'яного віку
- Флейта з ведмежої кістки: як звучала музика кам'яного віку
Перші копальні та поховання: як це було тисячі років тому
Приблизно 320 тис. років тому почалася епоха середнього палеоліту або середнього давньокам'яного віку. До цього часу первісні люди вже вміли полювати, користуватися вогнем і спілкуватися між собою, що дозволило їм розселитися практично на всіх вільних від льодовиків територіях планети. Водночас люди почали об'єднуватись у місцеві групи з єдиною культурою, створюючи основи для виникнення нових рас та народів. Цьому сприяло збільшення осілості, тобто люди менше перебиралися з місця на місце у пошуках харчування, а все частіше проводили все життя на певній території.
За часів середнього палеоліту значно вдосконалюються кам'яні знаряддя праці. Вони стають більш зручними та легкими, краще зберігають свою форму. І якщо до цього одна і та сама кам'яна зброя застосовувалася з різною метою (наприклад, для рубання гілок і туш, а також викопування бульб), то тепер інструменти стали використовувати за певним призначенням: одні як леза, другі як скребки, треті як наконечники для списів тощо.
З'являються перші копальні та шахти, у яких цілеспрямовано видобувалася охра (природний барвник), а також матеріали для знарядь праці – обсидіан (вулканічне скло), кремінь, кварц, яшма.
У цей період люди починають дбати про померлих. Виникають перші поховання, які супроводжуються ритуальними обрядами. З'являється прообраз релігії — тотемізм. У такій формі культу, яка досі збереглася в багатьох племенах у різних куточках Землі, вважається, що певною соціальною групою (родом, племенем тощо) або навіть окремими людьми опікується особливий дух-прабатько — тотем. Тому тотему поклоняються, виконуючи різні обряди.
Торгівля з іншими печерами: обмін на всі 100%
Під час розкопок стоянки Олоргезайлі в Кенії, де люди жили приблизно 320 тис. років тому, археологи виявили обсидіанові скребки, які не могли бути виготовлені в цій місцевості, оскільки найближче родовище цього матеріалу знаходилося на відстані близько ста кілометрів за густими лісами та горами. Таку відстань мисливець-збирач не міг подолати навіть за рік. Там же було виявлено залишки барвника, який також явно доставили здалеку.
Ці факти вказують, по-перше, на те, що тоді люди цілеспрямовано доставляли цінні для життя ресурси на великі відстані. По-друге, між групами людей існував обмін товарами, адже складно уявити, що якийсь давній мисливець вирушає світ за очі, щоб розкопати там незвичайний камінь і повернутися з ним додому через роки. Ба більше, за кількістю виявлених «завезених» предметів можна дійти висновку, що вже в ті давні часи зароджувався прообраз торгівлі.
Крім обміну товарами групи людей могли обмінюватися новими технологіями обробки каменю, способами ведення полювання та іншим корисним досвідом. Таким чином, винаходи, зроблені в одному з племен, передавалися в інші племена, завдяки чому відбувався розвиток людського суспільства.
Зі списом на мамонта
Перші мисливці кам'яного віку нечасто могли похвалитися перемогами над великою дичиною. Їхньою здобиччю в основному були птахи та невеликі тварини. Іноді мисливцям траплялися ослаблені поранені чи хворі хижаки, упоратися з якими за інших умов було б неможливо. Якщо кам'яні ножі та сокири все ж таки давали перемогу в сутичці з сильними тваринами, то хоробрий мисливець часто отримував тяжкі рани від їхніх рогів або зубів.
Але одного разу хтось здогадався прив'язати кам'яний ніж до довгої палиці, щоб мати змогу битися з небезпечним звіром на відстані. А ще краще кинути спис здалеку, щоб у разі ускладнень встигнути втекти.
Найбільш рання з відомих на сьогоднішній день метальна зброя була виявлена при розкопках в Ефіопії. Вік знахідки становить 279 тис. років. Зрозуміти, що це саме метальна зброя, а не просто черговий скребок чи рубило, допомогли видимі під мікроскопом мікротріщини, які з'являються на наконечниках стріл, дротиків та подібних до них метальних знарядь у результаті ударів при використанні.
Давній «суперклей» зі смоли — для найміцніших інструментів
Приблизно 200 тис. років тому в чергову «світлу голову» печерної давнини прийшла думка про те, що при виготовленні кам'яних сокир можна використовувати властивості березової смоли. Якщо кам'яну частину не просто прив'язати до ціпка, а ще й просотати деревною смолою, сокира стане набагато міцнішою та надійнішою. Аналіз розкопок показав, що для отримання березової смоли використовувалася досить хитра технологія, що вимагає від винахідника розвиненого мислення. Річ у тім, що при звичайному спалюванні березової кори (а її часто використовували для розпалювання багаття) смола згоряє разом із нею. Якщо ж помістити кору поруч із каменем і спалити її особливим чином — підтримуючи постійне горіння, але не допускаючи зайвого притоку кисню, — то кора згорить, а смола осяде на камені, після чого її легко зібрати та використовувати за призначенням.
Минуло ще чимало часу, перш ніж люди здогадалися змішувати деревну смолу з охрою — археологи виявили таку речовину, виготовлену близько 70 тис. років тому, на півдні Африки. У результаті клей не просто забарвлювався в червоний колір, а й набував додаткових корисних властивостей: після висихання він був не таким крихким, як проста деревна смола, тому не розсипався від удару.
Коли одяг — це і захист, і краса, і трошки магії
Визначити приблизну дату виникнення першого одягу вченим допомогли комахи-паразити. Так, щодо генетики платтяних вошей було встановлено, що цей вид кровопивць відокремився від головних вошей близько 170 тис. років тому. А оскільки платтяні воші мешкають виключно на одязі, можна дійти висновку, що й регулярно одягатися люди почали приблизно у цей період історії. Примітно, що, за слов'янським повір'ям, вошей у богів випросили жінки — вони мали надто багато вільного часу і просто не знали, чим зайнятися…
Імовірно, одяг з'явився не так для захисту від холоду (індіанці Вогняної Землі, наприклад, чудово обходяться без одягу, попри суворий клімат), як у ролі магічного захисту від злих духів. До появи одягу з цією роллю так-сяк справлялися амулети, татуювання і ритуальне розфарбовування тіла. До речі, національний картатий візерунок шотландської тканини повністю скопійований з магічних татуювань стародавніх кельтів.
Узагалі, перший одяг був фактично поєднанням різних рослинних волокон і шкур тварин, обмотаних навколо тіла або одягнених на плечі через проріз для голови. Шити навчилися значно пізніше — вік найдавніших кістяних голок, знайдених на сьогоднішній день, становить приблизно 61 тис. років. Археологи знайшли їх у африканській печері Сибуду.
Намисто з мушель для захисту від злих духів!
Краса — страшна сила! Зважаючи на все, це розуміли ще в давнину: люди використовували прикраси приблизно 135–100 тис. років тому. Саме до цього періоду належать стоянки середнього палеоліту на територіях Західної Азії та Північної Африки, де при розкопках було виявлене найдавніше на сьогодні намисто. У тому, що знайдені мушлі зі зробленими в них отворами — це саме прикраса, а не просто випадкове скупчення молюсків, можна не сумніватися. Раковини-намистинки розташовувалися в характерному порядку на скам'янілих людських рештках. До того ж обидві первісні стоянки надто віддалені від моря, а отже, мушлі були доставлені сюди навмисно.
Пізніше намиста стали виготовляти з кісток та зубів тварин, зерен та дерев'яних паличок. Ще пізніше з'явилися намиста з каменів, бурштину, перлів. Намистинки нанизували на вузьку смужку шкіри або на рослинні волокна.
Варто зазначити, що намиста мали не лише декоративне значення. Їх наділяли магічними властивостями: вважалося, що намисто оберігає людину від злих духів і приносить успіх. Утім, навіть сьогодні багато хто поділяє цю думку і із задоволенням носить намисто або браслети з намистин як амулети.
Від лежанок до матраців: як стародавні люди знаходили затишок
Вивчаючи предмети побуту доісторичних людей, археологи неодноразово переконувалися у їх невибагливості. Людина кам'яного віку за витривалістю мало чим відрізнялася від диких тварин і обходилася без особливого комфорту у повсякденному житті. Проте перші спроби створення домашнього затишку люди почали робити вже тоді.
У Південній Африці вчені виявили прообраз сучасного матраца — створену 77 тис. років тому підстилку з осоки та листя рослин, що відлякують комах. Підстилка ця розташовувалась у спеціально викопаному в землі заглибленні. Судячи з розмірів, людина спала на цій лежанці подібно до собаки — згорнувшись калачиком.
Іноді стару підстилку спалювали, а зверху влаштовували нову зі свіжого листя.
Підняти ложе над землею, створивши першу подобу сучасного ліжка, першими здогадалися давні єгиптяни через десятки тисяч років. На гарно прикрашених спорудах з ніжками у вигляді лап тварин спали фараони — це символізувало їхнє високе становище порівняно зі звичайними людьми. Простолюдини ж ще дуже довгий час продовжували спати на кинутих на підлогу матрацах із сіном.
Коли стріла полетіла: історія перших стрільців кам'яного віку
Винайдення лука та стріл стало справжнім проривом у розвитку людства. Вчені сходяться на думці, що люди із майже сучасним виглядом досить довго співіснували з неандертальцями, ба більше, між ними протягом тисячоліть точилися безперервні війни. І саме винайдення лука та стріл приблизно 70–60 тис. років тому стало тим переломним моментом в історії людства, після якого Homo sapiens остаточно перевершили неандертальців і поклали край їхньому існуванню.
Стріли з кам'яними наконечниками важили до 50 г, а з кістяними — до 25 г. Це давало змогу лучнику носити з собою чимало метальних знарядь, що було безперечною перевагою порівняно з важким списом: адже кинувши його, мисливець залишався беззбройним. Крім того, лук дозволяв робити беззвучні постріли із різних положень, і для цього не потрібен був великий простір. До речі, завдяки цим перевагам лук не втратив своєї актуальності досі. Навіть винайдені значно пізніше праща і бумеранг поступаються луку і стрілам, оскільки можуть бути задіяні людиною тільки у стоячому положенні і тільки на відкритому просторі.
Лук став універсальною зброєю мисливців і воїнів на багато тисячоліть. Його конструкція з часом безперервно вдосконалювалася: стріли ставали важчими і точнішими, змінювалися матеріали тятиви і дуг, завдяки чому стріла могла летіти на більшу відстань і мала більшу пробивну силу.
Флейта з ведмежої кістки: як звучала музика кам'яного віку
Розташована у Словенії печера Дів'є Бабе відкрила справжній скарб для археологів. У 26 шарах відкладень вченим вдалося виявити сотні виробів із каменю та кістки. Але найціннішою знахідкою стала флейта, виготовлена з кістки печерного ведмедя приблизно 48 тис. років тому. На сьогоднішній день це найдавніший музичний інструмент.
Утім, багато вчених сходяться на думці, що ударні інструменти (по-простому, барабани) з'явилися ще раніше, оскільки їхня суть полягає у вистукуванні ритму, а простий ритм і був першою доісторичною музикою. Сучасні первісні племена підтверджують цю теорію — різні барабани зустрічаються у них значно частіше, ніж духові інструменти.