Туризм, відпочинок і спорт


Активний відпочинок і спорт, а також туризм, який може поєднувати дві перші галузі, розвиватимуться в напрямку поліпшення сервісу й задоволення індивідуальних потреб кожного клієнта. Важливу роль у цьому відіграє впровадження інформаційних технологій, доповненої та віртуальної реальності, кібернетики й мехатроніки.

 

Професійний спорт, досягнення в якому обмежені можливостями людського організму й уже сьогодні багато в чому визначаються насамперед не роботою тренерів і спортсменів, а успіхами спортивної фармакології, поступово розвиватиметься в напрямку кібернетики. Від спортсмена вимагатимуть радше швидкості реакції та продуманості дій, аніж фізичної сили.

 

Проте не можна стверджувати, що фізична підготовка втратить свою значущість. Навпаки, кіберспорт у тому вигляді, в якому він існує сьогодні, неодмінно трансформується в більш рухливі напрямки. Багатогодинна робота сидячи згубно впливає на здоров’я людини. Тож віртуальні пригоди, найпевніше, потребуватимуть більшої активності, ніж зараз, перетворюючи комп’ютерну гру на захопливий сеанс фітнесу.

 



ПЕРСПЕКТИВНІ ПРОФЕСІЇ



AR-гід


Кіберспортсмен


Оператор роботів-гладіаторів


Персональний фітнес-порадник


Розробник унікальних турів

 


AR-гід

 


У 1992 році фахівці компанії Boeing у ході вдосконалення виробничого процесу запропонували програму, яка допомагала визначати розташування кабелів та різноманітних деталей при будівництві літака чи під час його ремонту. Для цього працівник надягав спеціальні окуляри, в яких він і далі бачив предмети, що оточували його, але при цьому потрібні компоненти підсвічувалися чи виділялися кольором. Технологія дістала назву «Доповнена реальність» (англійською — «Augmented Reality», або AR). Через певний час значення цього терміна було уточнене: доповненою реальністю почали називати спосіб доповнення реального середовища згенерованим комп’ютером об’єктом (зоровим, звуковим, дотикальним чи нюховим). При цьому накладений об’єкт міг як доповнювати природне середовище, так і маскувати його.

 

1999 року японець Хіроказу Като розробив комп’ютерну програму ARToolKit, за допомогою якої на зображення відеокамери накладалася комп’ютерна графіка. Того ж року було запатентовано перші контактні лінзи зі вбудованим дисплеєм доповненої реальності. Утім, у наступні десятиріччя великого інтересу до AR-технологій уже не було. Ситуація змінилася із широким розповсюдженням смартфонів. Наявність відеокамери, доволі великого дисплея і продуктивного мікропроцесора дала змогу створювати інтерактивні ігри та зчитувати додаткову інформацію — зображення, звук, відео, анімовані чи статичні тривимірні об’єкти — з друкованої продукції. Крім того, на деяких автомобілях з’явилися спеціальні проєктори, що виводять зображення на скло перед водієм. Тож він може діставати інформацію про швидкість руху та підказки навігатора, не відвертаючи своєї уваги від дороги.

 

Особливий інтерес доповнена реальність викликала в галузі туризму. Стало можливим доповнити будь-який туристичний об’єкт візуальною та звуковою інформацією, що оповідає певну історію. Наприклад, навівши на старовинну будівлю камеру або огмент-окуляри (таку назву окулярам доповненої реальності дав письменник Віктор Пелевін, від англійського «augment» — «доповнення»), можна не лише дізнатися, в якому сторіччі вона була зведена, але й побачити, який вигляд мав цей об’єкт одразу після побудови і як змінювався протягом сторіч. А ще AR-технології дають змогу зчитувати камерою будь-який іноземний текст і відразу ж перекладати його на зручну для користувача мову, що неабияк спрощує життя туристам за кордоном.

 

І якщо програмами для миттєвого перекладу за допомогою камери смартфона вже активно послуговуються мільйони людей у всьому світі, то доповнена реальність для туристичних об’єктів та музейних експонатів лише формується. У майбутньому AR-гід займеться розробкою програм деталізованої доповненої реальності як окремих туристичних об’єктів, так і цілих екскурсійних маршрутів, розрахованих на масове використання посередництвом персональних гаджетів. Завдяки його роботі можна буде побачити, як на місці сучасного хмарочоса колись розгорталася баталія, а безликий камінь біля дороги був частиною стіни величезного палацу.

 


Потрібні царини знань (hard skills)



 


Особисті захоплення, що впливають на вибір професії

  

Ця професія саме для тебе, якщо ти полюбляєш:


 їздити на екскурсії;

• дивитися історичні фільми;

• шукати нові подробиці історії відомих туристичних об’єктів.

 

Характеристики професії



Пов’язані професії

 

Гід-перекладач — фахівець, який супроводжує туристичну групу чи окремих туристів під час подорожі або екскурсійного маршруту. Розповідає про культурні та історичні пам’ятки чи про навколишню місцевість зрозумілою клієнтам мовою.

 

Екскурсовод — фахівець із проведення екскурсій. Супроводжує відвідувачів художніх галерей, музеїв, виставок чи історичних пам’яток. Надає розширену інформацію про експозицію, музей або об’єкт проведення екскурсії.

 

Аніматор — фахівець з організації розваг та рекреаційних (оздоровчо-спортивних) заходів для туристів. Проводить акції з конкурсною скерованістю, розважає публіку, створює та підтримує добрий настрій відпочивальників.

 



Кіберспортсмен

 


У 1940 році на Всесвітній виставці в Нью-Йорку американський фізик-ядерник, основоположник квантової теорії та один із розробників ядерної зброї Едвард Ко́ндон продемонстрував незвичайний пристрій під назвою Nimatron — першу в історії комп’ютерну ігрову машину для гри в нім (китайська гра, у якій два учасники по черзі беруть предмети, розкладені на кілька купок, за один хід можна взяти будь-яку кількість предметів з однієї купки, а виграє той, хто забере останній предмет). Цей електронно-релейний апарат, створений для розваг, мав нечуваний успіх серед відвідувачів виставки. Утім, незабаром після цього про нього всі забули, адже й сам його творець не бачив ніяких перспектив у своєму винаході.

 

Через 12 років британський професор інформатики Александр Шафто Дуґлас для ілюстрації до своєї кандидатської дисертації на тему взаємодії людини та комп’ютера створив комп’ютерну гру OXO — електронну версію «хрестиків-нуликів». Ця гра також залишилася непомічена широкою публікою, бо єдиний комп’ютер, на якому можна було зіграти, розміщувався в Кембриджському університеті.

 

І лише у квітні 1962 року, коли компанія DEC розпочала продаж комп’ютерів PDP-1, до базової комплектації яких як тестова програма входила гра SpaceWar!, почалася тріумфальна хода комп’ютерних ігор у всьому світі. Варто зазначити, що, на відміну від попередніх комп’ютерних ігор, SpaceWar! не реалізовувала вже наявні настільні ігри, а була справді унікальна. У ній два космічні кораблі, керовані чимось на кшталт джойстиків, літали екраном, перестрілювалися і намагалися не зіткнутись із зіркою в центрі та один з одним.

 

Гра мала приголомшливий успіх — у неї грали всі, хто мав бодай якийсь доступ до комп’ютерів того часу. А 19 жовтня 1972 року у Стенфордському університеті відбулося змагання зі SpaceWar! — «Міжгалактична олімпіада космічної війни» — з головним призом — річною підпискою на журнал Rolling Stone. Саме ця подія вважається відправною точкою кіберспорту.

 

Нині змагання з комп’ютерних ігор збирають багатомільйонні аудиторії глядачів. У всьому світі відкриваються кіберспортивні арени, а прибутки професійних кіберспортсменів обчислюються десятками тисяч доларів на місяць. У багатьох країнах кіберспорт офіційно визнаний спортивною дисципліною на підставі того, що в ньому є усталені правила, використовуються інтелектуальні здібності учасників та проводяться обов’язкові підготовки. Водночас Міжнародний олімпійський комітет (МОК) не квапиться включати кіберспортивні змагання до програми Олімпійських ігор, аргументуючи це тим, що вони не відповідають правилам і засадам олімпійського руху. По-перше, спортсмени повинні вирізнятися чудовим фізичним здоров’ям і сприяти популяризації правильного способу життя, а багатогодинне просиджування за комп’ютером і часте вживання енергетиків для концентрації уваги, на жаль, аж ніяк не додає здоров’я. А по-друге, комп’ютерні ігри часто надзвичайно жорстокі, що не відповідає цінностям Олімпійських ігор.

 

Тим часом поява технологій нейрокомунікації (коли комп’ютер безпосередньо під’єднується до мозку людини, не потребуючи додаткових пристроїв уведення — клавіатури, миші тощо), поза сумнівом, вплине на світ кіберспорту. Вони дадуть змогу кіберспортсменам грати набагато швидше та ефективніше, адже час не витрачатиметься на натискання клавіш та рухів мишею. А щоб нервові імпульси, що керують процесом, були максимально точними й повними, кіберспортсменові знадобиться спеціальна підготовка і чудова фізична форма (звісно ж, якщо тільки не йдеться про застосування спеціальних підсилювальних пристроїв — у цьому разі керувати за допомогою нейроінтерфейсу зможе навіть цілком паралізована людина). Отже, кіберспортсмен майбутнього вирізнятиметься досконало здоровим способом життя, інакше він просто не матиме шансів протистояти суперникам у віртуальному світі, адже нервова система дуже чутлива до впливу будь-яких стимуляторів і вкрай повільно відновлюється після них.

 

Що ж до жорстокості, наявної в безлічі комп’ютерних іграх, то й багато олімпійських видів спорту також виникли в результаті жорстоких реальних боїв. Інакше кажучи, у майбутньому ніщо не заважатиме комп’ютерним іграм не лише стати повноцінною частиною спортивного життя людства, а й замінити чимало видів спорту, для яких вичерпалися можливості людського організму, а подальший розвиток може досягатися лише зусиллями спортивних фармацевтів.

 


Потрібні царини знань (hard skills)


 


 

Особисті захоплення, що впливають на вибір професії

 

Ця професія саме для тебе, якщо ти полюбляєш:


• займатися спортом та підтримувати фізичну форму;

• грати в ігри на швидкість реакції та стратегічне мислення;

• пробувати щось нове і тренувати свою стресостійкість.

  

Характеристики професії



Пов’язані професії


Менеджер із кіберспорту — фахівець з організації кіберспортивних змагань. Займається пошуком талановитих кіберспортсменів, організовує тренування, створює команди та забезпечує їхню підтримку. Керує кіберспортивними проєктами, зокрема займається всіма юридичними, маркетинговими й фінансовими аспектами.

 

Коментатор кіберспортивних змагань — фахівець із коментування кіберспортивних заходів у режимі реального часу. Привертає аудиторію, аналізуючи й реагуючи на те, що відбувається. Пояснює неочевидні події, непомітні для непрофесіоналів чи зафіксовані засобами відеозйомки.

 

Летсплеєр — фахівець з організації трансляцій відеоігор як у прямому ефірі, так і з використанням попередньо записаних відео. Демонструє проходження будь-якої комп’ютерної гри геймером чи групою геймерів. Акцентує суб’єктивні враження гравця — його коментарі та реакції.


 

 

Оператор роботів-гладіаторів

 


Давньоєвропейська цивілізація етрусків, що існувала в І тисячоріччі до н. е., згодом справила неабиякий вплив на культуру Стародавнього Риму. Саме етруски практикували похоронний обряд, у ході якого воїни змагалися біля могили — слабкі гинули й розцінювалися як жертва богам, а сильні залишалися живими, викликаючи захват у глядачів. Озброєні ці воїни були короткими мечами — гладіусами, — тому їх самих називали гладіаторами.

 

Гладіаторські бої були надзвичайно популярні в Римській імперії. Зазвичай гладіаторами ставали раби, більшість з яких добровільно намагалася потрапити на арену, адже так вони мали шанс вибороти собі свободу. Іноді «до арени» присуджували злочинців, а бувало, що в боях брали участь навіть вільні громадяни, які прагнули продемонструвати свою звитягу.

 

З поширенням християнства гладіаторські бої дедалі частіше засуджували за їхню жорстокість, а в V сторіччі їх остаточно заборонили. Утім, незабаром їм на зміну прийшли лицарські турніри — змагання середньовічних воїнів на різних видах зброї. Головна відмінність від гладіаторських боїв полягала в тому, що участь у поєдинках брали не раби, а навпаки — лише воїни, наділені почесним дворянським титулом «лицаря» (від німецького ritter — «наїзник»). На думку деяких істориків, лицарські турніри походять від судових поєдинків — збройних протистоянь між двома дворянами, що провадилися в тому разі, коли визначити винного в суперечці було неможливо. Цікаво, що правових суперечок між дворянином та простолюдином просто не існувало — представник знаті мав рацію за будь-яких обставин... З часом із судових поєдинків лицарські турніри переросли у спортивні змагання, де молоді учасники в мирний час могли набратися бойового досвіду, а бувалі воїни — показати свій вишкіл і доблесть. Для турнірів було навіть укладено певні правила. Щоправда, сам Жоффруа де Прейї Анжуйський, який ці правила написав, був убитий на першому ж турнірі, що проводився за цими правилами.

 

У XVI сторіччі ручна вогнепальна зброя вдосконалилася настільки, що лицарська кіннота просто втратила своє значення. Піхота, яка тепер відігравала основну роль у військових силах, набиралася з простолюдинів, а лицарство, що втратило своє бойове призначення, набуло «декоративного» характеру — від нього залишилися лише окремі ритуальні обряди.

 

Згодом публічних змагань із використанням холодної зброї вже не влаштовували. І навіть попри те, що володіння холодною зброєю — фехтування — переросло в особливе мистецтво і часто використовувалося дворянами не у військових цілях, а на дуелях, криваві поєдинки на догоду публіки назавжди відійшли в минуле.

 

Сьогодні різні види фехтування входять до програми Олімпійських ігор. Завдяки цілому комплексу захисних засобів, смертельне бойове мистецтво перетворилося на безпечне спортивне змагання, що демонструє швидкість реакції та спритність учасників. Прихильники видовищних поєдинків дістали можливість спостерігати за реконструкціями гладіаторських і лицарських боїв — безпечними імітаціями історичних поєдинків.

 

Здавалося б, що ще нового можна вигадати в цьому напрямку? Аж раптом науково-технічний прогрес подарував людям роботів, завдяки яким гладіаторські бої можуть здобути нове життя. Вже незабаром на зміну сучасним неповоротким людиноподібним роботам можуть прийти андроїди, здатні виконувати складні рухи з високою швидкістю, подібно до спритних циркових гімнастів. Такі роботи, закуті в обладунки й озброєні найвигадливішими знаряддями рукопашного бою, зможуть улаштовувати небачені поєдинки поміж собою. Західна школа фехтування зможе сповна позмагатися з японським кендо, а традиційний китайський дворучний меч дадао чи індійські кинджали катари схрестяться із запорізькою шаблею чи скандинавською бойовою сокирою. Для цього оператор робота-гладіатора складе спеціальну програму для автономного робота на основі теоретичних навичок бою чи дистанційно керуватиме його рухами в онлайн-режимі за допомогою нейрокомунікацій, демонструючи свою майстерність. Бої зможуть щонайповніше продемонструвати всі можливості наявних сьогодні бойових мистецтв, не завдаючи жоднісінької шкоди людям.

 


Потрібні царини знань (hard skills)



 


 

Особисті захоплення, що впливають на вибір професії

 

Ця професія саме для тебе, якщо ти полюбляєш:


• опановувати один чи кілька видів бойового мистецтва;

 дивитися бойовики або екшен-фільми;

• вивчати особливості різних бойових стратегій.

  

Характеристики професії



Пов’язані професії


Спортивний тренер — фахівець із підготовки спортсменів у певному виді спорту. Здійснює навчально-тренувальну роботу, скеровану на виховання, навчання та вдосконалення майстерності і на розвиток функціональних можливостей своїх підопічних.

 

Спортивний психолог — фахівець із закономірностей психічної діяльності людини в процесі її рухового навчання, спортивного тренування, участі у специфічних командних взаємодіях, у процесі підготовки та виступів на змаганнях.

 

Спортсмен — людина, яка професійно займається певним видом спорту. Здійснює підготовку під керівництвом тренера й бере участь у спортивних змаганнях задля досягнення максимально високих результатів.



 

Персональний фітнес-порадник

 


Низка промислових революцій, унаслідок яких увесь світ змінився до невпізнання, крім своєї безперечної користі для всього людства, несподівано також спричинила проблему глобального масштабу. Заміна ручної праці машинами призвела до того, що люди почали менше рухатися. При цьому продуктів харчування стало значно більше, і вони дешевші й доступніші, ніж були два сторіччя тому. А коли в організм людини з їжею надходить кількість енергії, що перевищує енергетичні потреби, це призводить до появи зайвої ваги й ожиріння. Всесвітня організація охорони здоров’я назвала проблему зайвої ваги епідемією XXI сторіччя, яка щороку набуває дедалі загрозливішого характеру.

 

З 1975 по 2016 рік кількість людей, які страждають на ожиріння, зросла в усьому світі більш ніж утричі. Сьогодні в більшості розвинених країн частка людей із надмірною вагою перевищує половину всього населення. Зауважте, ідеться саме про розвинені країни. У багатьох країнах Африки, де й досі критично бракує продуктів харчування, ожиріння вважається ідеалом краси й ознакою заможності, як це було в середньовічній Європі. Подібні погляди навіть знайшли своє відображення в картинах багатьох художників того часу — Рубенса, Йорданса, Тиціана. У західному світі стрункість як бажаний стандарт краси почала розглядатися лише в ХІХ сторіччі — саме після першої промислової революції.

 

А тим часом зайва вага неабияк підвищує ризик серцево-судинних захворювань, інсультів, діабету, порушень опорно-рухового апарату й деяких онкологічних (ракових) захворювань. Крім того, саме огрядні люди найчастіше страждають від переломів та відчувають психологічний дискомфорт. Усі ці чинники, своєю чергою, можуть призводити до інвалідності чи передчасної смерті. А ще, крім впливу на здоров’я, ожиріння — це причина виникнення додаткових витрат на охорону здоров’я, спеціальний одяг чи препарати для схуднення. На державному рівні такі витрати обчислюються мільярдними сумами, які могли б піти на інші суспільно корисні потреби.

 

Розв’язання проблеми полягає у правильному підборі збалансованого харчування та підвищенні фізичної активності. І це аж ніяк не означає, що людям доведеться голодувати і значну частину часу проводити у тренажерних залах. Найчастіше достатньо просто здійснювати піші прогулянки на свіжому повітрі хоча б по півгодини на день.

 

У майбутньому будь-хто охочий зможе звернутися до персонального фітнес-порадника — фахівця з правильного харчування та оздоровчої фізкультури. На відміну від сьогоднішніх фітнес-тренерів фітнес-порадник, крім знання основ класичної аеробіки, розумітиметься на відновлювальній медицині, психології, кінезіології (науці про рух м’язів), мануальній терапії, масажі й навіть траволікуванні. Завдяки досконалому знанню особливостей анатомічної та функціональної будови тіла свого клієнта, а також його фізичних даних (стану здоров’я, рівня підготовки тощо) він зможе дібрати для нього максимально ефективні фізичні навантаження та дієту.

 


Потрібні царини знань (hard skills)

 



 

Особисті захоплення, що впливають на вибір професії

 

Ця професія саме для тебе, якщо ти полюбляєш:


• слідкувати за своїм харчуванням та підтримувати фізичну форму;

займатися у тренажерній залі чи на групових заняттях спортом;

• вивчати психологічні основи порушень харчової поведінки.

  

Характеристики професії



Пов’язані професії

 

Фітнес-тренер — фахівець із розробки програм спортивних занять для клієнта. Контролює правильність виконання вправ, забезпечує загальну фізичну підготовку людини. Дає рекомендації щодо правильного харчування, розподілу навантажень поза заняттями.

 

Валеолог — фахівець зі збереження здоров’я та поліпшення якості життя людей. Аналізує фізичний та психічний стан клієнта, оцінює потенціал, після чого на підставі зібраної інформації дає рекомендації щодо збереження здоров’я без використання лікарських препаратів.

 

Інструктор з фізичної культури — фахівець, який формує інтерес та ціннісне ставлення до занять фізичною культурою. Допомагає у формуванні базових рухових умінь та навичок у дітей, складає програми заходів активного відпочинку, змагань, спортивних свят.




Розробник унікальних турів

 


Поняття «туризм», що означає виїзд людей для відпочинку чи розваг у будь-яке місце, що відрізняється від місця постійного проживання, виникло нещодавно. Походить воно від французького слова «tour» — «подорож», і в широкий ужиток його ввів на початку ХІХ сторіччя французький письменник Анрі Стендаль.

 

Звісно ж, подорожі існували за всіх часів. Але найчастіше їхньою метою була торгівля, лікування чи паломництво — відвідування вірянами місць, які мають особливе значення для їхньої релігії. Подорожі для відпочинку могли дозволити собі лише представники дуже заможних станів, тож потреби в окремій галузі діяльності, спрямованій на організацію такого проведення часу, просто не було.

 

Ситуація змінилася після промислової революції. Заміна ручної праці машинами призвела до появи заможних промисловців і торговців, які сформували в суспільстві новий середній клас. Водночас поява залізниць і пароплавів зробила подорожі швидшими й водночас доступнішими. Як наслідок у 1758 році в Англії виникло перше туристичне агентство Cox & Kings.

 

Згодом туризм став важливим джерелом доходів у багатьох країнах. Сьогодні туристичні агенції можуть запропонувати розважальні, оздоровчі, пізнавальні, спортивні й інші тури за будь-якою ціною. Проте в будь-якому разі туроператори пропонують уже готові рішення, розраховані на масового споживача. Якщо порівнювати туристичну індустрію з промисловим виробництвом, то такі тури — це серійна, «конвеєрна» продукція, яка загалом підходить усім, але в певних дрібницях чи деталях може не відповідати потребам окремих клієнтів.

 

Подібно до того, як перша промислова революція призвела до виникнення туристичної галузі, четверта промислова революція, початок якої вже оголосили найрозвиненіші країни, стане причиною якісних змін у туризмі. Як і в інших царинах економіки, в туристичній галузі відбуватиметься уникнення посередників. Клієнт діставатиме послуги безпосередньо від «виробників продукту», тобто безпосередньо від тих, хто надає туристичні послуги. При цьому замість масового товару покупцеві пропонуватиметься індивідуальний підхід — кожен тур від початку до кінця розроблятиметься відповідно до потреб та інтересів споживача. Розробник унікальних турів збиратиме всі побажання замовників, аналізуватиме їх і складатиме детальний план туристичної поїздки. Завдяки цьому туристам не доведеться платити за послуги, якими вони ніколи не користуються. Водночас важливі для них пункти будуть спочатку занесені у вартість, і за них не доведеться платити додатково.

 


Потрібні царини знань (hard skills)

 


 


Особисті захоплення, що впливають на вибір професії

 

Ця професія саме для тебе, якщо ти полюбляєш:


• мандрувати;

• самостійно продумувати маршрут і складати план поїздок;

вивчати особливості туризму в різних країнах.

  

Характеристики професії



Пов’язані професії

 

Менеджер з туризму — фахівець з організації подорожей. Добирає маршрути та екскурсійні програми відповідно до побажань і бюджету клієнта. Організує чартерні авіаперельоти, працює зі страховими компаніями та зі стороною, яка приймає, бронює місця в готелях.

 

Туроператор — фахівець із розробки туристичних маршрутів та екскурсійних програм. Створює туристичні продукти і приваблює клієнтів. Планує турпоїздки, забезпечує підготовку супровідної документації, взаємодіє з особами, які безпосередньо надають туристичні послуги.

 

Інструктор з туризму — фахівець із підготовки людей до проходження складних туристичних маршрутів. Проводить вступний інструктаж, займається організацією турів та плануванням маршрутів, виконує безпосередній супровід групи. Відповідає за безпеку клієнтів.





Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат "Навички і професії майбутнього"»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!


А ще у нас є неймовірно захопливий комплект розумних плакатів «Світ навколо».