Творчість і мистецтво
Досягнення в царині візуальних і звукових ефектів, а також нові технології візуалізації, що залучають не лише зорове й слухове сприйняття, призведуть до появи принципово нових форм творчості і зразків мистецтва. Цьому сприятимуть естетичні запити суспільства, завдяки яким, наприклад, телебачення спочатку стало кольоровим, потім набуло стереофонії, а відтак і об’ємного зображення.
Художні образи створюватимуться через дужче ухилення від конкретності та вихід на певний рівень узагальнення. Завдяки цьому у свідомості людей формуватимуться певні переживання та думки. Діджиталізація і глобальне інтернет-покриття відкриють доступ до витворів мистецтва в найліпшому виконанні в найвіддаленіших куточках світу, неабияк розширюючи цим горизонти естетичного виховання особистості.
ПЕРСПЕКТИВНІ ПРОФЕСІЇ
4D-звукорежисер
З давніх-давен звук вважався одним із найзагадковіших явищ навколишнього світу. Причини його виникнення, способи поширення та умови існування завжди цікавили людей. Але протягом тривалого часу пояснити природу звуку люди не могли. Навіть майстри, які віддавна виготовляли музичні інструменти, опановували секрети свого ремесла лише на практиці. Покоління за поколінням вони добирали розміри, форму й матеріали для своїх виробів, старанно зберігаючи здобуту в такий спосіб інформацію в найсуворішій таємниці.
Першим, хто застосував науковий підхід до вивчення звуку, був давньогрецький математик Піфагор, який жив у VI ст. до н. е. За переказом, проходячи якось повз кузню, він помітив, що окремі удари молотів по ковадлу звучали напрочуд мелодійно. Зацікавившись цим явищем, Піфагор почав шукати причини такої музичності ковальських інструментів. Провівши низку дослідів, він установив взаємозв’язок між співвідношенням ваги різних молотів і звуками, що видавалися при цьому. Виявилося, що у правильно налаштованому музичному інструменті співвідношення довжин струн має бути таким самим, як було визначене Піфагором співвідношення мас молотів. Цей принцип досі використовується в процесі налаштування інструментів і називається «піфагорійський лад».
Утім, природи звуку виявлені математичні закономірності все одно не пояснювали. Доволі близько до сучасних уявлень про звук підійшов давньоримський письменник Сенека, який у I ст. н. е. сказав: «Що таке звук, як не напруження повітря, стискуваного ударами язика так, що ми можемо його чути?». Через півтори тисячі років, у XVI сторіччі, великий італійський фізик та астроном Галілео Галілей дістав практичне підтвердження цього припущення. Швидко проводячи ножем по краю монети, він визначив: що більше на монеті зазубрин, то вищий виходить звук. На основі цього він дійшов висновку, що висота тону залежить від частоти поштовхів.
Французький монах Мерсенн 1636 року опублікував свої дослідження, в яких він хотів перевірити виявлені Піфагором математичні закономірності та пояснити їхні причини. Після тривалих і кропітких дослідів Мерсеннові вдалося з’ясувати, що висота звука залежить лише від частоти коливань тіла, яке звучить. Він також зміг установити закономірності між вагою, довжиною, ступенем натягу струни та звуком, що видається при цьому. А молоти, які змусили Піфагора взятися до дослідження, породжували звук під час удару об ковадло, адже провокували коливання: легкі молоти — часті, важкі — повільні.
Згодом численні науковці підтвердили теорію Мерсенна, установивши, що будь-яке тіло, що коливається, з кількістю коливань від 16 до 20 тис. за секунду призводить до виникнення в повітрі хвилі, яка сприймається людським вухом у вигляді звуку. Англійський фізик Роберт Гук у 1667 році довів, що звукові хвилі здатні поширюватися не лише в повітрі, але й у рідинах та твердих тілах. Добре відомий співвітчизник і сподвижник Гука Ісаак Ньютон уклав математичну формулу, за якою можна було визначити швидкість звуку в будь-якому середовищі. Виявилося, що у твердих тілах звук поширюється набагато швидше, ніж у повітрі.
Подальші дослідження показали, що у природі існують інші звуки, крім тих, які сприймаються людським вухом. Звуки з частотою до 16 коливань за секунду (або 16 герц, як заведено говорити у фізиці) дістали назву «інфразвук», а з частотою понад 20 тис. — «ультразвук». Найцікавіше, що при коливаннях понад трильйон герц (1012, або одиниця з дванадцятьма нулями) звук перетворюється на... тепло. Так-так, те саме тепло, яке йде від багаття чи батареї опалення. Тож можна стверджувати, що предмети звучать теплом. Інша річ, що з такою частотою коливаються вже не самі предмети, а їхні молекули, але від цього суть не змінюється.
Нині люди навчилися використовувати звук не лише для відтворення музики чи голосового спілкування. За допомогою звукових хвиль вимірюють глибину, перевіряють наявність дефектів у матеріалах, зварюють металеві деталі й навіть руйнують будівлі. А нещодавно компанія Next Galaxy Corp із Маямі запатентувала технологію, що дістала назву «4D-звук». Звукова система об’ємного звучання не просто спрямована на слух користувача — вона доповнює звуки дотикальними відчуттями — подувом вітерця, дотиками травинок до шкіри, вібраціями від гуркоту потяга, що проходить повз. Ба більше, за бажання невловимий вухом інфразвук може викликати легке відчуття занепокоєння чи небезпеки, або ж навпаки — незбагненних веселощів. 4D-звукорежисер у майбутньому створюватиме звукові світи (як додаток до віртуальної реальності чи як самостійні твори), здатні забезпечувати цілковитий ефект присутності. Навіть звичні музичні твори, спеціально оброблені для 4D-звуку, зазвучать абсолютно по-новому, адже залучатимуть у слухача різні органи чуття.
Потрібні царини знань (hard skills)
Особисті захоплення, що впливають на вибір професії
Ця професія саме для тебе, якщо ти полюбляєш:
• грати на якомусь музичному інструменті;
• ходити в кінотеатри з багатовимірними спецефектами;
• розробляти сценарії вірусних відеороликів.
Характеристики професії
Пов’язані професії
Звукорежисер — фахівець зі створення звукових образів і добору музичного супроводу. Знається на фізиці звуку та принципах акустики. Відповідає за якість звукового ряду, вносить у нього драматургію відповідно до задуму режисера проєкту.
Інженер-акустик — фахівець із шумоізоляції. Вимірює рівень різноманітних шумів і розробляє проєкт щодо їх усунення. Добирає звукоізоляційні матеріали, контролює виконання робіт. Консультує проєктні організації.
Фолі-артист — фахівець із шумових ефектів, що застосовуються в кіно та комп’ютерних іграх. Імітує важливі для екранних творів звуки, використовуючи наявний реквізит. Маскує небажані звуки. Забезпечує природні фонові шуми, що впливають на достовірність сприйняття.
Персональний естетик-тьютор
Розвиток в особи здатності сприймати красу в навколишньому світі, що називається «естетичне виховання», відіграє важливу роль у процесі освіти. Він неабияк впливає на формування особистості кожної людини. Лише в естетично розвиненому суспільстві можливе збереження та примноження всього прекрасного. А значить, для того, щоб робити навколишній світ гарним і таким, що дарує радість, потрібно розуміти й цінувати його.
Племена, що населяли північно-східну частину Стародавньої Германії, — вандали — нещадно розграбували Рим у червні 455 року. Це спричинило до того, що згодом будь-яке руйнування або пошкодження особистого чи громадського майна, заподіяне без очевидної причини, почали називати вандалізмом. Цей історичний приклад чудово ілюструє ставлення безграмотних та обмежених людей до культурних цінностей.
А тим часом уже багато тисяч років тому з’являлися люди, які намагалися передати значущі як для них самих, так і для свого оточення об’єкти, події чи переживання. Так зародилося мистецтво — діяльність, що відображає дійсність та виражає сприйняття світу. Зіткнувшись із витворами мистецтва, люди знаходили в них щось знайоме зі свого життя або ж, навпаки, дізнавалися про щось нове, що відгукувалося в їхній душі. У цьому й полягає краса мистецтва — здатність викликати емоційний відгук, пробуджувати почуття в людях.
За кам’яної доби первісних людей хвилювали полювання та природні явища, які пояснювалися божественним походженням. Усе це знайшло відображення в наскельних малюнках та кам’яних фігурках. У пізніші періоди мистецтво древніх цивілізацій відбивало побутові та релігійні аспекти людського життя. Твори мистецтва Середньовіччя відображали занепад, що настав після падіння Римської імперії. І водночас у них переважали церковні мотиви, які демонстрували чільну роль релігії у суспільстві. Епоха Ренесансу, або Відродження, що прийшла на зміну Середньовіччю, вирізнялася пильною увагою до природи та ідеї про самостійну й незалежну людину, що відповідало послабленню впливу церкви на державну владу.
Змінювались часи, змінювались і суспільні проблеми. Великі географічні й наукові відкриття, затяжні війни, революції та перевороти у промисловості безперервно впливали на розвиток мистецтва. Нові стилі й напрямки змінювали один одного: маньєризм, бароко, рококо, неокласицизм, романтизм, реалізм. Кожен зі стилів, що виникали, відображав пошуки творчих людей по-новому висловити свої враження від навколишнього світу.
Напрямки мистецтва другої половини XIX сторіччя — модерн, або ар-нуво (в буквальному перекладі з французької — «нове мистецтво»), імпресіонізм, постімпресіонізм, фовізм, експресіонізм, кубізм, сюрреалізм, абстрактний експресіонізм — цілком відмежовувалися від принципу копіювання природи, часто кидаючи виклик здоровому глузду.
Оп-арт, що виник у 1950-ті роки під впливом досягнень науки і технологій, спантеличував глядачів абстрактними візерунками, вводячи в оману їхній зір. А поп-арт, що з’явився приблизно в той самий час, навпаки, відмовлявся від абстракцій, сфокусувавшись на повсякденних побутових предметах. Арте повера й мінімалізм кидали виклик усьому надмірному. А концептуальне мистецтво, що зародилося в 1960-ті, цілком відкидало всі попередні напрямки, оцінюючи ідеї вище за зорові компоненти. Сімдесяті роки ХХ сторіччя вважаються початком періоду сучасного мистецтва — різноманітного, складного й важкозрозумілого. Постмодернізм, неоекспресіонізм, стріт-арт, апропріація, арт-фемінізм…
З кожним днем мистецтво стає дедалі розмаїтішим, а різноманітні художні проєкти, акції та інсталяції — дедалі складнішими й малозрозумілими для більшості людей. І в цьому немає нічого дивного, адже навколишній світ теж не такий, яким був сто чи двісті років тому. І, звісно ж, у майбутньому світ стане ще складнішим, аніж він є сьогодні, а отже, дедалі складнішим ставатиме й мистецтво.
Не варто забувати, що в різних людей можуть бути неоднакові смаки та уявлення про прекрасне. Скажімо, для когось немає нічого довершенішого за квітучі сади, а хтось захоплюється красою павуків та змій. Комусь до вподоби народні мелодії, а інші віддають перевагу лише важкій рок-музиці. Тому важливо розуміти, що й витвори мистецтва зовсім не обов’язково повинні подобатися всім і кожному. Але це аж ніяк не зменшує їхньої цінності, бо цілком можливо, що такі роботи просто незбагненні.
Розібратися в усьому розмаїтті напрямків мистецтва і зрозуміти складні «головоломки» прихованих сенсів допоможе персональний естетик-тьютор — фахівець з культури та мистецтва, який, подібно до персонального фітнес-тренера, складе індивідуальну програму для свого клієнта. Утім, на відміну від фітнес-тренера, його завдання полягатиме не в поліпшенні фізичної форми, а в культурному розвитку особистості.
Потрібні царини знань (hard skills)
Особисті захоплення, що впливають на вибір професії
Ця професія саме для тебе, якщо ти полюбляєш:
• відвідувати художні музеї та галереї;
• читати про історію мистецтв;
• довго розглядати витвори мистецтва.
Характеристики професії
Пов’язані професії
Мистецтвознавець — фахівець у царині мистецтва. Працює в таких напрямках, як музикознавство, літературознавство, театрознавство, кінознавство, образотворче мистецтво. Організовує виставки та екскурсії. Документує і класифікує твори мистецтва, створює каталоги.
Галерист — фахівець музейно-галерейної справи. Піклується про музейні експонати, розробляє експозиції. Сортує та веде облік об’єктів культури і мистецтва, що зберігаються в музеї. Шукає супровідну інформацію про експонати. Координує роботу культурних центрів.
Музикознавець — фахівець вищої кваліфікації в галузі музичного мистецтва. Вивчає історію і теорію музики, музичну культуру народів. Описує музичні твори і вносить їх до каталогів. Складає концертні репертуари філармоній.
Сайнс-художник
Прагнення людини пізнати навколишній світ, щоб пояснити всі ті явища, що відбуваються навколо, призвело до виникнення науки — особливого різновиду людської діяльності, спрямованої на вивчення світобудови та накопичення знань про неї.
Іноді вченим здавалося, ніби ось ще трішки — і всі природні явища будуть досліджені остаточно, після чого й пояснювати буде вже нічого. Але черговий експеримент, який повинен був дати остаточну відповідь у досліджуваній темі, раптово приводив до виникнення ще більшої кількості запитань. І тоді науковці вповні розуміли всю мудрість фрази давньогрецького філософа Сократа: «Я знаю, що нічого не знаю». У спробі знайти відповіді на нові запитання, дослідники робили нові відкриття і накопичували нові знання, які, своєю чергою, призводили до появи нових і нових запитань. Так з’являлися нові напрямки та розділи наук, які щоразу ставали дедалі складнішими для розуміння, адже уникали очевидних речей, які можна побачити й помацати, в галузі абстрактних понять — того, що можна лише уявити.
Поступово вчені зайшли так далеко у своїх пошуках, що предмети їхніх досліджень стало просто неможливо зрозуміти без спеціальної підготовки й дуже важко пояснити простими словами, не проґавивши при цьому важливих особливостей. Як приклад можна згадати японського математика Синічі Мочідзукі (в прийнятій в англійській літературі транскрипції Shinichi Mochizuki, хоча правильніше його ім’я українською мовою звучить Син’іті Мотідзукі), який у серпні 2012 року опублікував розв’язок математичного завдання, над яким до цього ламали голову протягом не одного десятиріччя. Найцікавіше: щоб повністю зрозуміти й розібратися в роботі цього науковця, навіть його колегам, які все життя займаються математикою, знадобилося кілька років, тож годі й казати про інших людей, знання яких у цій галузі обмежуються шкільним курсом. Квантова механіка, математичний аналіз, геометрія Лобачевського, когнітивна психологія — подібні словосполучення повідомляють більшості людей лише про те, що це щось надзвичайно розумне й незбагненне…
Тим часом будь-які досягнення науки завжди таять у собі безліч нового й цікавого, адже саме з ними безпосередньо пов’язаний розвиток цивілізації та поява нових технологій. Комп’ютери, мобільні телефони, відеозв’язок, роботи, безпілотні автомобілі та літаки — усе це було б неможливим без наукової бази. Жуль Верн, а за ним й інші письменники-фантасти збагнули, що наука може бути джерелом цікавих історій. І саме ці історії надихають юних читачів, які, подорослішавши, починають робити майбутнє сьогоденням. Так сталося, наприклад, із Біллом Ґейтсом, Ілоном Маском, Джеффом Безосом, Марком Цукерберґом.
Ще надійніший спосіб популяризації науки (тобто зрозумілого пояснення з метою зробити популярним) — це ілюстрації до наукових теорій, які наочно демонструють зміст, що криється в бездушних формулах, цифрах та заплутаних поясненнях науковців. Саме цим і займатиметься сайнс-художник — його завдання полягатиме в зображенні наукових теорій та відкриттів, недоступних для простого розуміння. За допомогою цього фахівця стане легше уявити, що відбувається у Великому адронному колайдері, що таке квант, який вигляд мають розташовані за трильйони кілометрів від Землі зірки та планети.
Потрібні царини знань (hard skills)
Особисті захоплення, що впливають на вибір професії
Ця професія саме для тебе, якщо ти полюбляєш:
• брати участь в різноманітних шкільних олімпіадах;
• пояснювати молодшим дітям складні теми зрозумілою їм мовою;
• малювати різні об’єкти з високим ступенем деталізації.
Характеристики професії
Пов’язані професії
VFX-дизайнер — фахівець із візуальних спецефектів. Працює в тандемі зі спеціалістами з 3D-графіки у процесі створення відеоігор, фільмів, реклами. Завершує комплексну роботу, опрацьовуючи підсумковий образ. Комбінує спецефекти з реальною зйомкою або створює сцени за допомогою комп’ютерної графіки.
Візуалізатор — фахівець зі створення макетів у тривимірному зображенні відповідно до технічного завдання та креслень. Враховує освітлення, тіні, вигляд і текстуру матеріалів. Бере участь у розробці ігрових та анімаційних віртуальних реальностей, створенні ригінгів — комп’ютерних «скелетів» для анімації.
Художник-графік — фахівець зі створення ілюстрацій, рекламних плакатів та елементів айдентики. Оформляє поліграфічну продукцію, виконуючи візуальні елементи — графіки, схеми, зображення, шрифти. Розробляє дизайн друкованої продукції, логотипів, торгових знаків, плакатів, буклетів тощо.
Саунд-дизайнер
Науковці стверджують, що спів виник набагато раніше, ніж люди навчилися говорити. Як сказав данський лінгвіст Отто Єсперсен: «Люди висловлювали свої почуття задовго до того, як змогли висловити свої думки». Інакше кажучи, наші первісні предки видавали різноманітні звуки, що виявляли біль, голод, радість чи тугу, подібно до того, як це роблять тварини. Звісно ж, такі пісні мало нагадувати те, що можна почути в сучасній концертній залі, а радше були схожі на звуки птахів і тварин. Подібно співають немовлята: їхній спів — це висловлювання емоцій, а не передача осмисленої інформації.
Голос був і найпершим музичним інструментом. Немає такої людської культури, яка не співає, хай якою віддаленою та ізольованою вона є. У первісних людей спів виконував функцію, пов’язану із життєво важливими на той момент питаннями. З його допомогою закликали богів, проводили ритуальні обряди, святкували перемоги й передавали героїчні історії нащадкам. У багатьох релігіях навіть існують міфи про те, що для створення світу він був заспіваний. Принаймні очевидно, що саме співи згодом стали призвідцями виникнення людської мови.
Невідомо, коли і де зародилася музика, але є свідчення того, що вже за чотири тисячі років до нашої ери музику вважали мистецтвом у Стародавньому Єгипті та різних месопотамських культурах. Шумерський гімн творінню, датований 800 р. до н. е. — найстаріший із нотних записів, що збереглися.
Протягом тисячоліть музика змінювалась і вдосконалювалась. Були створені нові музичні інструменти, жанри, стилі та напрямки. Поступово співи набули звичного для нас сьогодні сенсу — виконання музики голосом. Інакше кажучи, голос у співі використовується як музичний інструмент. Цікаво, що, як і будь-який інший музичний інструмент, сам собою голос, хай яким гарним він є, не гарантує якісного виконання, якщо його власник не вміє ним користуватися. Уміння володіти голосом для співу називається вокалом (від латинського «vocalis» — «той, що звучить»).
У найзагальнішому розумінні музика розділилася на два напрямки: та, що стала частиною високого мистецтва, і розважальна музика. Перший напрямок розвивався протягом сторіч високопрофесійними музикантами з академічною освітою (звідси й назва — академічна або класична). Саме тому такі музичні твори вирізняються глибоким змістом та складністю, а до вокальних даних висуваються суворі вимоги. Розважальна музика має народне походження і є частиною масової культури. Її головна відмітна ознака — досить проста й легка для сприйняття мелодія, здебільшого з чітким ритмом, щоб під неї було зручно танцювати.
Саме на розважальну музику виник підвищений попит з появою у XX сторіччі радіомовлення і телебачення. Згодом почали використовувати термін «поп-музика» (скорочено від «популярна музика»). Завдяки широкому охопленню аудиторії така музика поширювалася серед мільйонів слухачів буквально за лічені дні, а виконавці — здобували популярність, славу й багатство.
Розвиток цифрових технологій наприкінці XX сторіччя не оминув і музичну галузь. З’явилися технічні можливості як завгодно керувати будь-яким звуком, зокрема людським голосом. Розважальна музика остаточно відмежувалася від академічної — тепер для виконання пісень у поп-музиці стало зовсім необов’язково мати гарний голос, за бажання його завжди можна змоделювати на комп’ютері. Натуральний «живий» голос залишився надбанням мистецтва, подібно до живопису, на зміну якому прийшли фотографії та принтери.
Уже сьогодні поп-співак — це радше не вокаліст, а візуальне доповнення, гарна картинка до музики. Найпевніше, у майбутньому така професія і геть зникне, адже продюсерам набагато вигідніше просувати віртуального виконавця — ідеальний образ, сформований відповідно до вподобань публіки. А створенням музики займатиметься саунд-дизайнер: за допомогою звукових синтезаторів та спеціальних програм можна відтворити абсолютно будь-яке звучання, зокрема і співи. При цьому штучні голоси своєю чистотою й діапазоном перевершуватимуть будь-які з наявних реальних голосів.
Потрібні царини знань (hard skills)
Особисті захоплення, що впливають на вибір професії
Ця професія саме для тебе, якщо ти полюбляєш:
• грати на синтезаторі;
• компонувати музику;
• слухати музику різних напрямів.
Характеристики професії
Пов’язані професії
Композитор — автор музичних творів, фахівець зі створення музики. Створює музику на замовлення — для естрадних виконавців, фільмів, відеоігор. Добирає найбільш вдалий жанр, працює над ескізами, створюючи на їх основі довершену композицію. Винаходить нові способи звуковираження.
Звукооператор — фахівець зі звукозапису. Забезпечує високу якість звуку й витримує його баланс. Контролює (мікшує) рівень звуку відповідно до експлікації (графік-схеми, де відображено зміну сили звучання за часом).
Дизайнер вокалоїдів — фахівець із проєктування моделей віртуальних музикантів і програм, що імітують живу людину на основі заданих мелодії і тексту. Розробляє алгоритми обробки голосу та звуку. Формує вокальні банки даних. Бере участь у доборі і просуванні репертуару.
Шоуранер
«Хліба і видовищ!» — писав про запити свого народу давньоримський поет-сатирик Ювенал, який жив у І ст. н. е. Ця фраза, що стала крилатою, дуже влучно описує природу основних потреб людини — біологічну та психологічну. Психолог Абрахам Маслоу, автор знаменитої піраміди потреб, розподілив їх у напрямку зменшення важливості, пояснивши це тим, що людина не може відчувати потреби вищого рівня (наприклад, потребу в повазі чи знаннях), доки не будуть задоволені найпростіші (скажімо, потреба в їжі чи безпеці). Як базові потреби, що лягли в основу піраміди Маслоу, він визначив фізіологічні — голод, спрага, сон, дихання. Це чудовий приклад того, що першорядними вважаються саме біологічні потреби людини, і водночас психологічні часто недооцінюються та відходять на другий план. Однак можна згадати приклади з життя, коли художники (Вінсент Ван Гог, Ян Вермер, Амедео Модільяні) на останні гроші купували не їжу, а полотно й фарби, щоб задовольнити насамперед свою психологічну жагу — мистецтво. Або інший приклад — бабуся, яка ладна залишитися без вечері, щоб не пропустити чергову серію улюбленого серіалу... Інакше кажучи, недооцінювати значущість психологічних потреб теж не варто.
З давніх-давен видовища допомагали людям задовольняти одразу кілька важливих природних інстинктів. По-перше, це інстинкт пізнання, пов’язаний зі здобуттям нової інформації, який допомагав печерним людям виживати у ворожій дикій природі й нікуди не зник у людей навіть через тисячоліття. По-друге, соціальний інстинкт, який потребує підтвердження того, що людина не самотня, а належить до певної групи осіб, які мають схожі погляди на життя та займаються тими самими справами. По-третє, інстинкт самовираження, завдяки якому людина порівнює себе з героєм вистави й переживає його почуття та емоції, яких бракує в реальному житті. А ще інстинкт самозбереження — той самий, який зберігає життя і здоров’я людини, не дозволяючи їй наважуватися на багато нерозсудливих вчинків. Лише в ситуації з видовищами цей інстинкт працює по-іншому: людина відсторонюється від реальності, завдяки чому почувається в безпеці (саме тому багато людей замість розв’язання своїх проблем воліють без кінця-краю дивитися телевізор).
У різні часи видовищами для людей слугували театральні вистави, спортивні змагання, гладіаторські бої, цирки і навіть громадські страти. З появою у XX сторіччі телебачення широкого поширення набув термін «шоу» — по суті, запозичений з англійської мови переклад слова «видовище». Перші телевізійні шоу з’явилися ще в 1930-ті роки, проте їхній розквіт настав після закінчення Другої світової війни. Саме різноманітні телешоу спонукали людей по всьому світі купувати телевізори, завдяки чому телебачення набувало дедалі більшої популярності. Прагнучи охопити максимальну глядацьку аудиторію, телевізійні продюсери створювали всілякі шоу-програми: музичні, гумористичні, розмовні (ток-шоу), ігрові, документальні (реаліті-шоу). Висока конкуренція в цій галузі — причина безперервного вдосконалення цього жанру, до того ж глядацькі вимоги стають щоразу доскіпливіші.
Поступово телевізійні шоу перетворяться настільки, що стануть частиною життя, і буде складно визначити, де закінчується реальність та починається постановка. Глядачі будь-якої миті зможуть самі стати учасниками шоу, а максимальна реалістичність подій, що відбуваються, залишатиме незабутні враження. Тому в майбутньому шоуранер (так з подачі американців називають людину, яка займається створенням шоу від написання сценарію до фінальної реалізації) відрізнятиметься від сьогоднішніх телепродюсерів майже так само, як вони відрізняються від організаторів свят епохи Відродження.
Потрібні царини знань (hard skills)
Особисті захоплення, що впливають на вибір професії
Ця професія саме для тебе, якщо ти полюбляєш:
• писати сценарії для різноманітних постановочних відеороликів;
• організовувати постановку театральних вистав і різних сценок;
• дивитися фільми різних жанрів.
Характеристики професії
Пов’язані професії
Телеведучий — фахівець, який проводить телевізійні ефірні мовлення. Бере участь у підготовці випуску новин, інформаційних та інших телепередач. Контролює публічні висловлювання, згладжує конфліктні ситуації, комунікує із членами знімальної групи.
Режисер — фахівець, який відповідає за творчий аспект створення медійного продукту. Керує постановкою фільму, театральної вистави, музичного відеокліпу тощо. Розподіляє ролі між акторами, взаємодіє з персоналом, який відповідає за художньо-постановочну частину роботи. Повсякчас контролює всі процеси постановки.
Каскадер — професійний виконавець небезпечних трюків у постановочних сценах. Підміняє акторів у момент виконання складних елементів. Бере участь у роботі над постановкою трюків. Працює зі спеціальною страховкою, реквізитом та декораціями.
Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат "Навички і професії майбутнього"»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!
А ще у нас є неймовірно захопливий комплект розумних плакатів «Світ навколо».
867