Кашалот

Довжина: до 20 м.

Маса: до 50 т.

Максимальна глибина занурення (зареєстрований випадок): 2250 м.

Кашалот, або спермацетовий кит (латинська назва Physeter macrocephalus), — найбільший представник зубатих китів. Дорослі самці можуть досягати 20 м завдовжки і важити до 50 т, самиці трохи менші — до 15 м завдовжки і 20 т ваги. Цікаво, що кашалоти ростуть протягом усього свого довгого життя.

Кашалота важко з кимось сплутати. Його назва походить від португальського cachola — «велика голова». І це не випадково — його квадратна голова може становити до третини довжини тіла й у профіль має прямокутну форму. У самиць і молодих самців голова стиснута з боків і навіть трохи загострена, а в дорослих самців вона стає широкою, за що американські китобої називали її boxcar — «товарний вагон».

Паща з величезними зубами в кашалота знизу голови. Довга й непропорційно вузька нижня щелепа розкривається прямовисно вниз, на 90° щодо тіла. На ній є 20–26 пар великих зубів без емалі, кожен з яких важить не менш як кілограм. Коли паща кашалота закрита, кожний зуб входить в окрему виїмку у верхній щелепі. У самиць зубів завжди менше, ніж у самців.

Більшу частину об'єму голови кашалота займає розташований над верхньою щелепою спермацетовий мішок, або спермацетова подушка, — особливий губчастий орган, просочений воскоподібною речовиною — спермацетом. Вага спермацетового мішка може становити 11 т. Цей орган виконує кілька функцій: змінюючи густину залежно від тиску, він впливає на плавучість кашалота (як плавальний міхур у риб), відіграє важливу роль у видаванні і вловлюванні високочастотних звуків для орієнтування в просторі за допомогою ехолокації, а також просто пом'якшує удари під час сутичок самців у шлюбний період.

Очі кашалота далеко від рила, майже біля самих грудних плавців. Зір у цього гіганта слабкий, але на глибині, де кашалот полює, він і не потрібен — у темряві від ехолокації набагато більше користі.

А ще в кашалота найбільший мозок серед усіх живих істот, відомих на сьогодні. Він може важити до 8 кг. Утім, порівняно з розмірами тіла цієї тварини, її мозок не такий уже й великий.

Забарвлення кашалотів варіюється від сірувато-бурого до чорно-коричневого. На відміну від більшості китоподібних, кашалот вирізняється зморшкуватою шкірою на спині й боках — китобої називали її «чорносливом». Його спинний плавець схожий на грубий низький горб, за яким ще 2–6 менших горбочків. Грудні плавці кашалота короткі, але дуже широкі, а хвостовий — великий, з глибокою виїмкою. За допомогою них ця величезна тварина може розганятися до 40 км/год — надзвичайний показник навіть для набагато легших мешканців моря.

Унікальна особливість кашалота — його кишківник, найдовший у всьому тваринному світі, причому як в абсолютному значенні (його довжина в середньому становить 160 м), так і щодо довжини тіла (іноді в 16 разів довший за кашалота). Оскільки в хижих тварин кишківник зазвичай короткий, такі особливості анатомії кашалота є загадкою для вчених. Цікавий факт: тільки в кишківнику самців кашалотів утворюється амбра — цінна пахуча речовина, яку з давніх-давен використовують як пахощі й сировину для виготовлення парфумів.

Кашалоти відомі своєю унікальною здатністю до надзвичайно глибокого занурення. Коли кашалот збирається пірнати, він високо піднімає хвостовий плавець і пливе вглиб майже вертикально. Офіційно зафіксована максимальна глибина, на яку занурювався кашалот, — 2250 м, однак фахівці впевнені, що ця тварина може опускатися й до 4000 м. Спостереження показали, що зазвичай кашалот пірнає на глибину від 400 до 1200 м, проводячи під водою від 30 хвилин до півтори години. При цьому паузи між зануреннями тривають не більш ніж 10 хвилин, крім періоду денного відпочинку, коли кашалот може перебувати біля поверхні до 4 годин.

Витримувати навантаження, з якими не впорається жоден інший ссавець, кашалоту допомагають особливості його організму. Тиск сотні атмосфер не шкодить цьому зубатому китові, бо його тіло складається переважно з жиру і малостисливих рідин. Дихає кашалот тільки через ліву ніздрю, права ж заросла шкірою і веде до величезного розширення в голові — повітряного мішка. У нього кашалот набирає повітря, яке використовує, коли пірнає. Притім його легені щодо розмірів тіла вдвічі менші, ніж у будь-якої сухопутної тварини, завдяки чому в організмі не накопичується надлишок азоту, як це буває в будь-яких інших живих істот. До того ж плазма крові кашалота здатна розчиняти азот, і в умовах перепаду тиску через швидке спливання він не утворює мікропухирців, що призводять до кесонної хвороби.

Крім об'ємистого повітряного мішка, чималий запас повітря зберігається у м'язах кашалота: в них ця тварина запасає 41 % кисню, тоді як у легенях — лише 9 %. До того ж, коли кашалот пірнає, його пульс падає до 10 ударів за хвилину, а кров перестає надходити до багатьох частин тіла, забезпечуючи киснем передусім мозок і серце.

Як і всі зубаті кити, кашалот — хижак. У його раціоні переважають головоногі молюски: кальмари й восьминоги. Зрідка кашалот може посмакувати скатами, невеликими акулами, тріскою, минтаєм, сайрою, морським окунем, а також глибоководними рибами — макрурусами і вудильниками. Щоб нормально живитися, дорослому кашалотові потрібно близько тонни поживи на день. Тому важливе значення має полювання на гігантських кальмарів, що водяться на великих глибинах. Саме кашалот — головний природний ворог цих мешканців моря.

Попри те, що кашалот має зуби, він не розжовує здобичі, а заковтує її цілком. Великі кальмари й восьминоги навіть якийсь час залишаються живими в його шлунку — на внутрішніх стінках шлунка кашалотів не раз знаходили сліди їхніх присосків. Іноді кашалот заковтує таких великих кальмарів, що їхні щупальця не поміщаються в череві кита і стирчать назовні.

Кашалот — єдина тварина, здатна проковтнути цілком людину. І так відомі своєю лютою вдачею й агресивністю, поранені кашалоти, шаленіючи, нерідко топили шлюпки з людьми й іноді навіть проковтували їх — такі випадки не раз описували китобої. В одному зі звітів, задокументованих британським адміралтейством, стверджувалося, що гарпунера Джеймса Бартлі виявили в шлунку вбитого кашалота майже через добу після того, як його шлюпка була потоплена. Нібито Бартлі вдалося вижити, хоч і не без наслідків для здоров'я — у нього випало все волосся, а шкіра, втративши пігмент, стала білою як папір. Він покинув китобійний промисел, але непогано заробляв, показуючи себе на ярмарках. Правдивість цієї історії під великим сумнівом, бо у всіх інших випадках виявлені в шлунках кашалотів люди були загиблими від ядухи і навіть частково розчиненими шлунковим соком китів.

Упродовж століть кашалоти були одним із найважливіших об'єктів китобійного промислу. До настання нафтової ери основною сировиною для виготовлення мастильних матеріалів і побутової хімії була ворвань — речовина, яку витоплювали з жиру кашалотів. Навіть у середині 1960-х років, коли нафтопродукти вже були поширені скрізь і люди інтенсивно освоювали космос, на рік видобували близько 240 тис. т ворвані, притім від одного кашалота одержували 12–13 т цієї речовини. Крім того, добували спермацет, амбру і зуби кашалота. Зуби цінували нарівні з бивнем мамонта і моржевим іклом. М'ясо кашалота з його неприємним запахом переважно використовували як корм для собак і хутрових звірів на звірофермах, а ще з нього разом із кістками виготовляли м'ясо-кісткове борошно.

Безконтрольне масове знищення призвело до різкого скорочення популяції кашалотів у всьому світі, тому з 1980 року полювання на них було заборонене. У природному середовищі в кашалотів майже немає ворогів, за винятком косаток, які часто нападають на їхніх самиць і малят. Але, попри це, чисельність спермацетових китів відновлюється дуже повільно — приріст становить не більш ніж 1 % на рік. Пов'язано це з повільним природним відтворенням. Проте, за оцінками науковців, на сьогодні у світі налічується до 450 тис. кашалотів, що досить багато, якщо порівнювати з чисельністю інших великих китів.

Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат «Глибини океану»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!

А ще у нас є захоплюючі плакати «Сонячна система» і «Планета Земля».