Мішкорот
Довжина: до 2 м.
Маса: до 1 кг.
Глибина проживання: от 2000 до 5000 м.
Один із найколоритніших представників батіпелагічних риб — мішкорот, або ілоглот (латинська назва Saccopharynx). Цей глибоководний вугор вирізняється величезною зубастою пащею, що може розкриватися майже на 180°, і мішкоподібною глоткою, в яку може вміститися здобич у кілька разів більшого розміру, ніж сам мішкорот. Довжина верхньої і нижньої щелеп із загнутими назад голкоподібними зубами може сягати 20 % загальної довжини цієї риби.
Мішкорот водиться на великих глибинах у всіх океанах, крім Північного Льодовитого. Як і інші глибоководні мешканці, ця риба вкрай мало вивчена. Всі відомості про неї одержані внаслідок випадкового потрапляння окремих представників цього виду в рибальські сіті. Відомо, що ця риба вкрита голою шкірою чорного кольору, що дорослі особини можуть сягати завдовжки до 2 м, водночас їхня маса не перевищує 1 кг. Мішкорот не має ні ребер, ні плавального міхура, ні придатків, а в черепі майже нема кісток. Змієподібний хвіст цієї тварини може в 4 рази перевищувати довжину тіла. На відстані приблизно 15 см від краю він рожевіє і помітно сплющується, а біля самого краю розширюється і стає круглим. Закінчується хвіст невеликим «ліхтариком» — органом, що випромінює червонувате світіння і, як припускають учені, слугує для приманювання жертв.
Грудних і хвостового плавців мішкорот не має, а плаває цей вугроподібний хижак, звиваючись, як морська змія. Його спинний плавець складається з колючок і оберігає хвіст від зубів хижаків. Дві пари зябер у нього не біля голови, як в інших риб, а на череві.
Від маленьких очей мішкорота мало користі в непроглядній пітьмі, зате його надзвичайно чутливі бічні лінії здатні зафіксувати найменші зміни тиску води, що свідчать про близьку здобич або небезпеку.
Уздовж усього тіла від маківки до стоншення на хвості тягнуться дві борозенки, заповнені білою субстанцією, яка в темряві випромінює слабке фосфоресцентне світло. Крім того, на тілі мішкорота є кілька бородавок яскраво-червоного кольору, що створюють рожеве світіння. Вся ця ілюмінація хижакові потрібна, щоб заманювати здобич — дрібних риб і ракоподібних.
Через мізерність поживи на великих глибинах мішкороти за першої-ліпшої нагоди набивають еластичний шлунок до краю. При цьому шкіра черева може так розтягнутися, що стає зовсім прозорою. Широко розкритою пащею мішкорот, немов сачком, збирає з води все живе, що трапляється на його шляху. Наситившись, рибина може довго перетравлювати з'їдене, тривалий час обходячись без нової здобичі.
Про розмноження мішкорота майже нічого не відомо. Припускають, що представники цього виду викидають ікру, але коли і скільки, залишається загадкою. За однією з гіпотез, плоска стрічкоподібна рибка лептоцефал — личинкова стадія мішкорота.
Лептоцефал
Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат «Глибини океану»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!
А ще у нас є захоплюючі плакати «Сонячна система» і «Планета Земля».
257