Морський слон

Довжина: до 6,5 м.

Маса: до 3,7 т.

Глибина занурення: до 2000 м.


Морські слони (латинська назва Mirounga) — найбільші у світі представники хижих морських ссавців ряду ластоногих. Ці тюлені завдячують своєю назвою не тільки великим габаритам, а й хоботоподібному носу дорослих самців. Є два види морських слонів — північні й південні. Північні морські слони, що водяться біля західного берега Північної Америки, трохи менші за своїх південних родичів: самці сягають 5 м завдовжки і важать до 2,7 т, тоді як південні морські слони можуть мати довжину 6,5 м і вагу до 3,7 т. Самиці обох видів звичайно не перевищують 3,6 м і важать не більш як 900 кг. Отже, відмінності між статями (статевий диморфізм) яскравіше виражені в арктичних мешканців. Схожий на хобот шкірний мішок на носі, що роздувається в моменти тривоги, з'являється тільки в самців віком від трьох років. Самиці й молодняк «хоботів» не мають.



Живляться морські слони переважно кальмарами, які становлять до 75 % їхнього раціону, а також рибою і крилем. Захоплює здатність цих ссавців затримувати дихання до двох годин і пірнати на глибину до 2000 м. Звичайно, це рекордні значення — в середньому морські слони занурюються на глибину 500–700 м і перебувають під водою набагато менше часу. Проте навіть такі показники вражають.


Ці надздібності морського слона пов'язані з особливостями будови його тіла, яке на 30–40 % складається з жирових відкладень. Жировий прошарок не тільки захищає тварину від холоду в полярних водах, а й допомагає витримувати тиск води кілька десятків атмосфер на великих глибинах, адже жир під тиском майже не стискається. Інша фізіологічна особливість цих ластоногих — будова ніздрів, які розкриваються лише в моменти вдиху і видиху, а під водою щільно закриті. Унікальна в організмі морських слонів їхня кровоносна система. Кров становить близько 20 % маси організму, тобто в тілі дорослого самця її може бути понад тонну. Завдяки такому обсягу крові морський слон може запасати достатньо кисню. До того ж, коли тварина пірнає, її пульс значно сповільнюється: на суші серце скорочується 60–70 разів за хвилину, а на глибині цей показник становить лише 10–30 ударів. Притім кисень у колишній кількості надходить тільки до серця й мозку.



Огрядний і незграбний на суші, в морі морський слон виявляє надзвичайну маневреність і спритність. Науковці підрахували, що у воді морські слони проводять близько 300 діб на рік. Під час літніх міграцій у пошуках поживи до Антарктиди південні морські слони можуть уплав долати відстані до 4800 км.


Дивовижна здатність морських слонів спати під водою. Після 5–10 хвилин перебування під водою грудна клітка тварини розширюється, ніздрі ж і далі щільно закриті. Через це густина тіла зменшується, і тварина спливає на поверхню, де ніздрі розкриваються, і приблизно три хвилини морський слон вдихає повітря. Потім ніздрі закриваються, і тіло знову ховається під водою. Очі весь цей час заплющені — сон не переривається. На суші сон морського слона ще глибший і непробудний. Дуже довго в цих гігантів не було жодних ворогів на суші, тому чутливо спати їм просто не було потреби.



Більшу частину часу морські слони живуть поодинці збираючись разом тільки на лежбищах у період розмноження. Першими на берег припливають дорослі самці, які в цей час надзвичайно агресивні. Вони захоплюють найкращі місця і набирають собі в «гареми» від 10 до 100 самиць, ревно охороняючи їх від зазіхань інших самців. Бої самців за територію зазвичай розгоряються у воді, недалеко від берега. Суперники стають на диби, підносячись над мілководдям, немов величезні колони, і застигають так один перед одним на кілька хвилин. Вони глухо ревуть, грізно роздуваючи хоботи. Зазвичай слабший самець після такої вистави починає задкувати, не перестаючи загрозливо ревіти, а відійшовши на безпечну відстань, кидається навтіки. Тоді переможець видає гордий клич, робить кілька вдаваних випадів у бік втікача, після чого заспокоюється й повертається на пляж.


Якщо ж жоден із суперників відступати не має наміру, кровопролиття неминуче. Самці гулко вдаряються один об одного тілами, силкуючись різким рухом голови встромити ікла в шию супротивника. Грубий шар підшкірного жиру захищає від важких поранень, але на шиях самців на все життя залишаються рубці і шрами. Переможець сутички, довівши свою перевагу, повертається на пляж до самиць. Переможені самці живуть окремою групою «холостяків» на віддалених пляжах.


У той самий час самиці народжують малят після 11 місяців вагітності, що почалася ще торік. Зазвичай у кожної з них з'являється єдине маля з м'яким і пухнастим коричневим хутром, вагою близько 50 кг і довжиною тіла до 120 см. Воно швидко росте і набирає вагу, протягом місяця живлячись маминим молоком, жирність якого становить до 80 %. Тоді ж відбувається перша линька — хутро маляти стає темно-сірим, майже чорним. Після цього настає час розставання матері й маляти, і в самиці починається шлюбний період. Самці в цей час і далі ревно охороняють свої «гареми» від зазіхань суперників. Помітивши конкурента, господар території злісно реве і кидається до нього, ні на що не зважаючи і трощачи все на своєму шляху. Притім, перебуваючи в полоні інстинктів, доволі часто він задушує на смерть новонароджених малят, не звертаючи на це жодної уваги. Бої самців зазвичай відбуваються на мілководді, та на пляжі в цей час теж здіймається метушня — розтривожені самиці кричать, а малята стараються врятуватися втечею. Найчастіше самиці намагаються перебратися у спокійніші «гареми», де їх турбуватимуть не так часто.


Ще через кілька місяців підрослі дитинчата першими кидаються у води океану, починаючи своє одиночне плавання, щоб накопичити запаси жиру. Дорослі морські слони рушають у море не відразу, а ще якийсь час гріються на сонечку, відпочивають і сплять — у них починається линька.



У дикій природі морські слони живуть до 20 років. Багато хто з них гине в молодому віці, стаючи здобиччю природних ворогів — морського леопарда, косатки чи білої акули. Крім того, морські слони довгий час були об'єктом інтенсивного звіробійного промислу. Всьому виною їхній цінний підшкірний жир — ворвань. Украй багато винищували великих самців. Дійшло до того, що північних морських слонів навіть вважали вимерлими, а популяція південних неабияк скоротилася. З 1964 року полювання на морських слонів заборонене, і тепер ці тварини під міжнародним захистом.


На сьогодні чисельність південних морських слонів — приблизно 800 тис. особин. Більшість їх живе на Південній Джорджії і субантарктичних островах в індоокеанському секторі Антарктики. Популяція північних морських слонів щороку збільшується на 15 %, і нині цей вид уже не перебуває під серйозною загрозою.


Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат «Глибини океану»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!


А ще у нас є захоплюючі плакати «Сонячна система» і «Планета Земля».