Плащоносна акула

Довжина: до 2 м.

Маса: до 70 кг.

Глибина проживання: від 400 до 1570 м.


Плащоносна акула, або плащоносець (латинська назва Chlamydoselachus anguineus), — одна з найстаріших риб на Землі. Вона з'явилася близько 150 млн років тому, у крейдовому періоді, і відтоді майже не змінилася — процес еволюції не торкнувся цього хижака з морських глибин. Іншими словами, це справжнісінька жива викопна тварина.


На відміну від інших акул, плащоносець схожий радше на морську змію, ніж на рибу. Він має довге гнучке тіло коричневого кольору, а відразу за головою — складки шкіри, що закривають зяброві отвори і чимось схожі на плащ-накидку, що і стало приводом для назви. Особливість плащоносця — очі овальної форми, здатні світитися в темряві глибин, де й минає більша частина життя цього хижака. Це зеленувате світіння очей швидко згасає, якщо акула потрапляє на сушу або вмирає. Всі плавці розташовуються поруч, а хвостовий складається лише з однієї нижньої лопаті. Хрящовий хребет не розділений на окремі хребці, а рецептори бічної лінії розташовуються просто на шкірі й не вкриті желеподібною речовиною, як у всіх сучасних риб, що свідчить про примітивність цієї істоти.


Живиться плащоносна акула головоногими молюсками (до 60 % її раціону становлять кальмари) і рибою, зокрема дрібними акулами інших видів. Полює вона, як змія: вигинаючи своє гнучке тіло, різко кидається вперед, захоплюючи здобич рухливими щелепами. Величезний рот, розташований не знизу, як у більшості видів акул, а спереду, заповнений численними рядами дрібних і гострих як голки гачкоподібних зубів незвичайної форми. Всього їх у роті плащоносця близько 300, і призначені вони для утримання слизької здобичі, що виривається, а не для розривання плоті. Жертву акула заковтує цілком, і складки шкіри на шиї виконують певну функцію: завдяки їм плащоносець може розтягуватися, немов гофрований шланг, щоб проковтнути здобич, розміри якої часом сягають половини довжини тіла самого хижака. Крім того, закриваючи зябра, плащоносна акула створює у глотці негативний тиск, засмоктуючи жертву просто в шлунок, немов порохотягом.


Плащоносні акули живородні, причому вагітність у них триває аж 3,5 року — це найбільший період виношування серед усіх хребетних. На світ з'являються два-три 50-сантиметрові акуленята, цілком готові до самостійного життя.



Найчастіше плащоносних акул виловлювали в помірно теплих і тропічних широтах, хоча іноді їх виявляли як прилов у сітці рибальських суден навіть біля берегів Норвегії. Цілком можливо, що плащоносці водяться у всіх куточках Світового океану, адже температура води на великій глибині однакова і в тропічних морях, і за полярним колом.


Плащоносна акула провадить донний спосіб життя на глибинах від 400 до 1500 м, хоча рідко опускається нижче як на 1000 м. Припускають, що в нічний час вона здійснює вертикальні міграції у верхні шари океану, багатші на здобич, — на це вказує той факт, що біля берегів Японії плащоносна акула найчастіше потрапляє в сіті на глибині від 50 до 200 м. На великій глибині в цього реліктового хижака майже немає природних ворогів, завдяки чому виду вдалося зберегтися до наших днів.


Останнім часом помітно почастішали випадки зустрічі плащоносних акул з людьми. Але вчені пов'язують це не зі збільшенням чисельності цих риб, а з підвищенням температури води в океанах. На дні стає замало повітря, і доісторичні хижаки підшукують собі нове зручне пристановище.


Як і всі глибоководні риби, плащоносна акула вивчена мало. Зафіксовано лише кілька випадків, коли цю рибу діставали з води живою. Але навіть якщо це вдавалося, спіймані екземпляри незабаром гинули. З розвитком глибоководних апаратів з'явилася нагода вивчати плащоносця у природних умовах проживання, але такі наукові експедиції наразі доволі рідкісні.


Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат Глибини океану»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!


А ще у нас є захоплюючі плакати «Сонячна система» і «Планета Земля».