Життя на глибині від 200 до 1000 метрів

БЕЗХРЕБЕТНІ


Кальмар


Глибина проживання: від поверхні до дна Світового океану.

Розміри: від часток міліметра до десятків метрів.


Зі збільшенням глибини чимало видів безхребетних мають тенденцію виростати до солідніших розмірів, ніж їхні близькі родичі в мілких водах. Це явище дістало назву «глибоководний гігантизм». Як приклад цього феномена можна згадати японського краба-павука з розмахом передніх кінцівок до 3,7 м, червів немертин — найдовших тварин на планеті (до 60 м), а також ракоподібних: гігантську ізоподу (до 75 см) і гігантського бокоплава (34 см).


Особливість безхребетних тварин, що живуть у присмерковій зоні океану, — здатність до біолюмінесценції (світіння). Зеленувато-блакитне світіння випромінюють до 80 % видів безхребетних, що водяться на цій глибині. Таким чином тварини приманюють здобич, відлякують і дезорієнтують хижаків або подають сигнали своїм родичам.


Морський кліщ


Різноманітні види морських кліщів, розміри яких коливаються від 150 мкм до 2 мм, водяться в усіх морських середовищах від полярних до тропічних широт на глибинах до 5000 м. Вони часто живуть на порівняно великих морських тваринах, як-от губки, молюски, ракоподібні або голкошкірі. В наш час відомо понад тисячу видів морських кліщів, більшість яких — паразити або хижаки (хоча трапляються й види, що живляться водоростями).


МЕЗОПЕЛАГІЧНІ РИБИ


Саблезуб


Глибина проживання: від 200 до 1000 м.

Розміри: до 11 м.


На глибині понад 200 м умови навколишнього середовища різко змінюються. До 1000 м освітленість поступово слабшає, доки не настає цілковита темрява. Концентрація поживи, вміст кисню і циркуляція води зі збільшенням глибини зменшується, тоді як тиск зростає. Попри все це, в мезопелагіалі (саме так називається зона на глибині від 200 до 1000 м) водиться більш як 600 видів риб. Для більшості мезопелагічних риб характерне нічне піднімання з глибин до 800 м у пошуках поживи в продуктивніших верхніх шарах. Проте невелика частина риб, що водяться в цій зоні, добових вертикальних міграцій не здійснюють. Великі косяки з мільйонів дрібних мезопелагічних риб, що мають плавальний міхур, підіймаючись із глибин, здатні відбивати сигнал гідролокатора, формуючи хибне морське дно — цей феномен дістав назву «звукорозсіювальний шар». Цікаво, що шар цей опускається, коли в небі сяє місяць, і підіймається, якщо він закритий хмарами. У денний час мезопелагічні риби повертаються на глибину, де почуваються в більшій безпеці.


Анчоуси


У мезопелагічних риб міцний скелет і мускулисте, вкрите лускою тіло. До 65 % біомаси таких риб становлять анчоуси, які переважно й формують звукорозсіювальний шар. Це дрібні фільтратори, які в нічний час піднімаються у верхні шари океану, де живляться планктоном.


Решта мезопелагічних риб — хижаки, які полюють із засідки. Всі вони пристосовані до активного способу життя в умовах слабкої освітленості. Спрямовані вгору чималі очі з великими лінзами забезпечують високу чутливість до слабких світлових сигналів і бінокулярний зір, допомагаючи розрізняти силует жертви на темному тлі й точно визначати відстань до неї. Відігнуті назад зуби не дають здобичі вирватися з пащі.


Алепізавр (морський дракон)


Переважно мезопелагічні риби не мають захисних шипів, покладаючись лише на камуфляж. Хижі риби забарвлені в чорний або червоний кольори — на глибині червоний невидимий і нічим не відрізняється від чорного. Риби, які здійснюють вертикальні міграції, забарвлені так само, як мілководні пелагічні риби, у сріблясті тони, з темною спинкою і світлим черевцем, але нерідко мають фотофори — клітини, що випромінюють світло. Вони маскують силует риби, якщо на неї дивитися знизу. Проте деякі хижаки у процесі еволюції набули жовті лінзи, які фільтрують розсіяне світло і роблять таке маскування марним.


Бочкооко (малорота макропінна)


Опистопроктові (бочкооко) мають очі у формі бочечок, які зазвичай спрямовані вгору, але можуть націлюватися і вперед. А одна з представниць цього виду — коричневоноса риба-привид Dolichopteryx longipes — єдина серед хребетних здатна фокусувати зір за допомогою дзеркала, а не лінзи.


Чорний малакост


Малакости полюють, використовуючи своєрідний «прилад нічного бачення» — вони здатні випромінювати червоне світло, яке не розрізняє більшість їхніх жертв. Позбавлена дна нижня щелепа малакостів становить ¼ довжини їхнього тіла і кріпиться до черепа за допомогою шарніра й видозміненої під'язикової кістки. Тому малакост схожий не так на рибу, як на чудовисько з фантастичного фільму.


Мезопелагічні риби мають важливе значення в екосистемі Світового океану. Кормові риби цієї зони належать до найпоширеніших за чисельністю і різноманітністю серед усіх хребетних. Їхня глобальна біомаса становить сотні мільйонів тонн. Анчоуси є об'єктом промислу і кормовою базою для багатьох морських мешканців.


Ця стаття з крутого проєкту «Розумний плакат «Глибини океану»! Хочеш дізнатися про нього докладніше? Тоді тисни сюди!


А ще у нас є захоплюючі плакати «Сонячна система» і «Планета Земля».