Ілюструючи нон-фікшн: 5 питань до ілюстраторки Маргарити Вінклер
Поки «Гонитва за розквітом» Іцхака Адізеса готується до друку і вже от-от зустрінеться зі своїм читачем, ми б хотіли познайомити вас з талановитою ілюстраторкою Маргаритою Вінклер, що створила обкладинку до такої довгоочікуваної новинки.
З Маргаритою ми вже працювали над одним проектом. Окрім обкладинки книжки Іцхака Адізеса вона виконала величезну роботу над книжкою української письменниці Таіс Золотковської «Пиши. Легкий шлях від ідеї до книжки». Обидві можна віднести до нон-фікшн літератури, хоча і різного характеру. Про особливості ілюстраторської роботи над такою літературою ми й поговоримо сьогодні з Маргаритою.
Розкажіть як почали займатися книжковою ілюстрацією? Чим робота з книжками відрізняється від інших дизайн проектів?
Коли мені було років дев'ять, я подарувала подрузі на день народження казку, яку сама написала і проілюструвала. Називалася вона «Пихатий горщик». Не пригадую деталі сюжету, але, здається, горщик був дуже перебірливий, хотів, щоб у нього наливали лише найкраще молоко, і врешті-решт розбився через власну пиху. Після цієї історії може скластися враження, що я завжди знала, чим займатимусь, але насправді я ніколи не мріяла, що матиму роботу, пов'язану з малюванням, і ще п'ять років тому навіть не здогадувалася, що ілюстратор – це професія.
За винятком декількох проектів, я поки що працювала лише з книжками, тому про відмінності мені говорити складно. Підозрюю, що не в усіх дизайнерів робота починається з того, що вони читають книжку. Читати я люблю ще більше, ніж малювати, тож для мене ця частина роботи дуже приємна.
Ви для нас працювали вже над двома книжками й обидві нон-фікшн. Здавалося б, зрозуміло для чого ілюструвати літературу художню, а що робити з нон-фікшн? Наскільки ілюстрація потрібна в такій літературній сфері, наприклад як в книжці української письменниці Таіс Золотковської "Пиши", де крім обкладинки Ви працювали й над внутрішніми ілюстраціями.
Ілюстрації не обов'язково виконують суто декоративну роль. Я читаю багато науково-популярної літератури з астрофізики, і в ній ілюстрації часто значно спрощують для розуміння складні концепції, які у текстовому вигляді займають декілька сторінок. Тож якщо ми говоримо про книжки для дорослих, можна стверджувати, що нехудожній літературі ілюстрація потрібна значно більше, ніж художній.
Але декоративну роль також не можна применшувати. Мені приємніше читати паперові книжки, однак я завжди віддам перевагу електронній версії. Виключення – це книжки з красивим графічним оформленням, до яких хочеться повертатися знову і знову навіть після того, як вони давно прочитані. Ілюстрації здатні перетворити книжку на арт-об'єкт, навіть якщо інформація у ній суто практична, як от у книжці Таіс Золотковської «Пиши». Хороші ілюстрації можуть відкрити у книжці новий пласт смислів, про який автор тексту міг навіть не здогадуватися. Мені як читачеві це дуже цікаво.
Цікавий ще аспект роботи над книжковою обкладинкою. Зараз в принципі потрапляючи до книгарні можна прогледіти якісь тренди в оформленні. Але все одно завжди зачаровує хід думок і речі, за які вхоплюється око художника. Як у вас відбувається процес роботи над обкладинкою? Як ви працювали над новинкою нашого видавництва - книжкою «Гонитва за розквітом» від відомого «гуру менеджмента» Іцхака Адізеса?
Робота над обкладинкою у мене завжди починається з прочитання книжки. Якщо це художня чи науково-популярна література, читаю книжку вдумливо від початку до кінця. Якщо мотиваційна чи бізнес-література, вихоплюю найважливіші моменти, решту пропускаю. Мені подобається виносити на обкладинку символи та метафори, тому з художньою літературою працювати трішки легше, адже там символів і метафор зазвичай вистачає. Робота з бізнес-літературою – щоразу виклик. Не хочеться у тисячний раз зображати на обкладинці людину в офісному одязі за робочим столом, тож намагаюся копнути глибше і створювати свої метафори. Це складніше, виходить не завжди, але не менш цікаво, ніж робота з художньою літературою. Хіба що аспект задоволення від читання для мене тут відсутній.
У книжці "Гонитва за розквітом" Іцхак Адізес описує етапи життєвого циклу компанії за допомогою кривої Гауса, і я мала декілька ідей щодо того, як винести її на обкладинку – дослівно і метафорично. Ще одна ідея полягала у тому, щоб показати гонитву за розквітом як стрімкий рух догори, і саме цей варіант обрало видавництво.
Що було складного в кожному із цих проектів, а що навпаки заряджало на роботу?
Під час роботи над книжкою «Пиши» я відчувала повну довіру як від Таіс, так і від видавництва, і це було дуже приємно. Водночас ця ж довіра трохи лякала, адже у мене все-таки відносно небагато досвіду в ілюстрації, а арт-директора, на думку якого можна покластися, у цьому випадку не було. Я розуміла, що якщо схиблю, винна буду лише я. Але цей страх не поганий, скоріше заохочує.
Щодо «Гонитви за розквітом», складність полягала у тому, як витягнути з сухої практичної книжки яскравий образ для обкладинки.
І на останок, які книжки Ви полюбляєте читати? І якщо вже наша розмова була зосереджена на нон-фікшн літературі, то що читаєте самі?
Художньої літератури читаю значно більше, ніж нон-фікшн. Від манери написання останнім часом отримую значно більше задоволення, ніж від сюжету, тож по правді читаю все підряд – аби було добре написано. З не художньої читаю наукпоп.
Замовити книжку Іцхака Адізеса «Гонитва за розквітом» можна за посиланням:
https://bizz.monolith.in.ua/uk/books/honytva-za-rozkvitom